Місяць: Січень 2025

Автор: Альона Євтушенко, юристка F&P

 

Законом України 3813-IX від 18.06.2024 доповнено Податковий кодекс України пп. 69.41, яким передбачено, що на період дії воєнного стану в Україні та по 31 грудня року, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, для платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства встановлюються особливості адміністрування податків, зборів, платежів, що здійснюється контролюючими органами, визначеними пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПК України (податкового адміністрування), визначені цим підпунктом.

У свою чергу, 11.11.2024 набув чинності Порядок формування та оприлюднення Переліку платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства, затверджений наказом Міністерства фінансів України №495 від 07.10.2024, зареєстрований у Міністерстві юстиції України за №1539/42884 від 14.10.2024 (далі – Порядок).

Відповідно до Порядку, Перелік платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства (далі – Перелік платників) формується на підставі податкової звітності платника податків, поданої ним до контролюючого органу, у строки, встановлені ПК України, податкової інформації з інформаційно-комунікаційних систем ДПС та інших джерел, отримані в порядку та спосіб, визначені Кодексом.

ДПС забезпечує формування та затвердження Переліку платників не пізніше останнього робочого дня березня, травня, серпня та листопада.

Для визначення відповідності платників податків критеріям платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства враховуються дані:

1) податкової звітності та змін до неї, поданих на дату розрахунку:

– у березні – за попередній звітний (податковий) рік;

– у травні – за I квартал поточного року та II-IV квартали року, що йому передують;

– у серпні – за I-II квартали поточного року та III-IV квартали року, що йому передують;

– у листопаді – за I-III квартали поточного року та IV квартал року, що йому передує.

2) сплачених сум надходжень податків, зборів, платежів.

До платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства належать юридичні особи та фізичні особи – підприємці, що одночасно відповідають усім таким вимогам:

1) податковий борг та/або заборгованість з інших платежів, контроль за стягненням яких покладено на контролюючі органи, не перевищує 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та з дня їх виникнення минуло не більше 30 днів.

2) відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

3) відповідність критеріям, визначеним пп. 69.41.2 пп. 69.41 пп 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, залежно від обраної системи оподаткування.

4) відсутність фактів порушення платником податків податкових обов’язків щодо подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених ст.ст. 39 і 39^‑2 розділу I, п. 46.2 ст. 46 глави 2 розділу II ПК України.

Для визначення відповідності платника податків цій вимозі використовується інформація щодо відсутності податкових повідомлень-рішень за формою «ПС», прийнятих за порушення платником податків податкових обов’язків щодо подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39^-2 розділу I, пунктом 46.2 статті 46 глави 2 розділу II Кодексу за останні 12 місяців, що передують місяцю затвердження Переліку платників;

5) відсутність винесених щодо платника податку податкових повідомлень- рішень про порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та/або імпорту товарів протягом останніх послідовних 12 місяців;

6) відсутність рішення про відповідність платника податків критеріям ризиковості платника податку на додану вартість, прийнятого відповідно до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165;

7) відсутність розпочатої процедури припинення юридичної особи або підприємницької діяльності ФОП;

8) відсутність порушеного провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) платника податків;

9) відсутність прийнятого щодо платника податків та/або його засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) у порядку, встановленому Законом України «Про санкції»;

10) відсутність у платника податків та/або його засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників громадянства держави, що здійснює збройну агресію проти України (крім громадян такої держави, яким надано статус учасника бойових дій після 14 квітня 2014 року);

11) відсутність серед засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників платника податків осіб, місцем проживання (місцезнаходженням) яких є держава, що здійснює збройну агресію проти України.

Отже, як вбачається з наведеного, перевірка платника податків здійснюється податковим органом самостійно з використанням електронних реєстрів, відповідно до Порядку. В свою чергу, платника податків жодним чином не залучено до процесу перевірки відповідності критеріям платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства.

Перелік платників оприлюднюється ДПС на своєму офіційному вебсайті. Про включення / виключення платника податків до/з Переліку платників повідомляє ДПС шляхом надсилання через електронний кабінет такого платника податків інформаційного повідомлення протягом 5 робочих днів після затвердження Переліку платників за відповідними формами та в порядку, встановленому Мінфіном (п. 2 розділу VI Порядку).

Додатково повідомляємо, що ДПС не оприлюднює у Переліку платників інформацію про платника податків, який протягом 5 робочих днів після отримання від ДПС інформаційного повідомлення про включення його до Переліку платників подав повідомлення про відмову в оприлюдненні даних про платника податків.

 

Особливості податкового адміністрування осіб, включених до Переліку платників:

1) контролюючими органами не розпочинаються:

• фактичні перевірки з питань ліцензування діяльності із зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки;

документальні позапланові перевірки, крім перевірок:

• що проводяться виключно на звернення платника податків;
• що проводяться з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 і 78.1.2 в частині контролю за трансфертним ціноутворенням, 78.1.3, 78.1.5, 78.1.7, 78.1.8, 78.1.9, 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16, 78.1.19, 78.1.21 та 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 ПК України;
• платників податків, щодо яких отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків вимог валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;
• платників податків, які здійснюють діяльність у сфері виробництва та/або реалізації підакцизної продукції, організації та проведення азартних ігор в Україні (гральний бізнес), платників податків, які надають фінансові, платіжні послуги;
• документальні планові перевірки, крім перевірок платників податків, які здійснюють діяльність у сфері виробництва та/або реалізації підакцизної продукції, організації та проведення азартних ігор в Україні (гральний бізнес), платників податків, які надають фінансові, платіжні послуги;

2) строк проведення камеральної та документальної перевірок платника податку, зазначених у підпунктах 200.10 і 200.11 статті 200 цього Кодексу, становить 5 та 10 робочих днів відповідно. Положення цього підпункту застосовується до заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, поданих платником податку протягом періоду включення платника податків до Переліку платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства;

3) індивідуальні податкові консультації надаються платнику податків виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 15 календарних днів, що настають за днем отримання ним звернення, без можливості продовження строку його розгляду. У разі отримання зазначеного у цьому пункті звернення територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, він зобов’язаний надіслати його до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом наступного робочого дня після отримання такого звернення;

4) закріплення за платником податків посадової особи територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, відповідальної за взаємодію з платником податків (комплаєнс-менеджера);

5) отримання платником податків на свій запит у п’ятиденний строк відомостей про наявну у контролюючого органу податкову інформацію, яка може свідчити про податкові ризики у діяльності такого платника податків, а також консультацій щодо усунення таких ризиків.

На сьогодні оцінити ефективність запроваджених особливостей податкового адміністрування для платників податків із високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства неможливо. Основною причиною є відсутність сформованих кейсів, які б ілюстрували практичне застосування цих заходів і їхню реалізацію в аспекті податкового комплаєнсу.

Успіх запровадженої інституції залежатиме від практичної ефективності таких механізмів, як автоматизована перевірка відповідності платників податків критеріям, надання податкових консультацій, зменшення кількості перевірок та запровадження комплаєнс-менеджера. Ряд клієнтів юридичної компанії FEDORYSHYN & PARTNERS зацікавилися запровадженням такої ініціативи, однак, для обґрунтованих висновків  та рекомендацій необхідне подальше спостереження та аналіз.

Автор: Вікторія Старик, юристка F&P

У межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів роботодавці мають право встановлювати додаткові пільги порівняно з тими, що передбачені законодавством. Перелік таких пільг зазвичай визначається трудовим або колективним договором.

Одним із ефективних способів підтримки працівників є забезпечення житлом. Це може здійснюватися в різний спосіб, зокрема: надання можливості безоплатного проживання в нерухомості, що належить підприємству, надання житла в оренду або ж компенсація вартості самостійно орендованого житла. Такі заходи сприяють підвищенню мотивації та продуктивності працівників, а також формують позитивний імідж роботодавця.

1. Безоплатне надання працівникам житла.

Пунктом 16 частини 1 статті 247 Кодексу законів про працю України закріплено, що виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації  визначає разом з роботодавцем відповідно до колективного договору розмір коштів, що будуть спрямовані на будівництво, реконструкцію, утримання житла, веде облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, розподіляє в установленому законодавством порядку жилу площу в будинках, споруджених за кошти або за участю підприємства, установи, організації, а також жилу площу, що надається роботодавцю у розпорядження в інших будинках, здійснює контроль за житлово-побутовим обслуговуванням працівників.

За відсутності профспілкової організації для визначення працівників, яким може бути надано житло для проживання, рекомендуємо розробити на підприємстві відповідне положення, що регулюватиме вимоги, порядок та інші обов’язкові умови для надання працівникам житла, яке затвердити наказом керівника підприємства.

Значну увагу слід приділити питанням оподаткування.

Відповідно до Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо. Одним із видів додаткових благ розуміється вартість житла, що належить роботодавцю, наданому платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах

Таким чином, роботодавець – як податковий агент, при нарахуванні (виплаті) працівникам доходів у вигляді додаткового блага, зокрема при надані безоплатного житла, яке належить йому на праві власності, не повинен нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок від суми вартості користування житлом, якщо останнє надане роботодавцем у тимчасове користування працівнику у зв’язку з виконанням останнім трудової функції відповідно до трудового договору, норм колективного договору або закону в установлених ними межах.

2. Надання житла в оренду.

Відповідно до Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) житла одна сторона – власник житла (наймодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. Предметом договору найму житла можуть бути помешкання, зокрема квартира або її частина, житловий будинок або його частина. Помешкання має бути придатним для постійного проживання у ньому. Розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла.

Таким чином, у випадку оплатного надання працівникам житла, роботодавець може укласти з ними договір найму, за яким працівники будуть проводити відповідні розрахунки на щомісячній основі.

В разі прийняття рішення щодо безоплатного надання працівникам житла, роботодавець може укласти договір з працівниками про компенсацію експлуатаційних та інших витрат, за яким працівники будуть зобов’язані сплачувати лише спожиті комунальні та експлуатаційні послуги.

В обох розглянутих випадках роботодавець може прийняти рішення про самостійне укладення договорів з постачальниками комунальних послуг для надання водопостачання, електроенергії, теплопостачання та інших послуг. Або зобов’язати працівників укласти такі договори безпосередньо. При чому це може бути як колективний договір від імені підприємства (для службового житла), так і індивідуальні договори для працівників, якщо житло буде передане у власність.

3. Компенсація вартості самостійно орендованого житла.

Якщо працівник орендує житло самостійно, він може звернутися до роботодавця із заявою про компенсацію вартості оренди. Такий варіант можливий, якщо колективним чи трудовим договором передбачена можливість компенсації вартості оренди.

У результаті сторони можуть домовитися про часткову або повну компенсацію вартості орендованого житла, проте отримана працівником компенсація буде розглядатися як додаткове благо та підлягатиме оподаткуванню.

Висновки.

В умовах повномасштабного вторгнення все більше підприємств усвідомлюють важливість створення належних умов для забезпечення працівників житлом. Такий підхід не лише підвищує соціальну відповідальність роботодавців, а й сприяє зміцненню довіри, лояльності та продуктивності персоналу. Фахівці компанії FEDORYSHYN&PARTNERS допоможуть підібрати оптимальний для вас варіант забезпечення працівників житлом, з урахуванням положень чинного законодавства.

Автор: Олена Андрійко, адвокатка F&P

Республіка Кіпр тривалий час залишається однією з найпопулярніших юрисдикцій для іноземного інвестування завдяки сприятливому податковому режиму та вигідним положенням у двосторонніх угодах про уникнення подвійного оподаткування.

У цій статті ми розглянемо ключові аспекти виплати дивідендів нерезидентам із Республіки Кіпр та можливості застосування пониженої ставки податку на репатріацію доходів.

Що каже законодавство?

Податковий кодекс України визначає, що доходи з джерелом походження в Україні включають будь-який дохід, отриманий на території України резидентами або нерезидентами. Це можуть бути доходи від діяльності, відсотки, дивіденди, роялті та інші інвестиційні доходи, сплачені українськими резидентами або представництвами іноземних компаній.

Дивідендами вважаються як класичні виплати засновникам з прибутку, так і будь-які платежі юридичних осіб на користь їхніх учасників у зв’язку з розподілом чистого прибутку.

Коли українські компанії або представництва іноземних компаній виплачують доходи нерезидентам, вони повинні утримувати податок за ставкою 15%. Цей податок сплачується під час виплати доходу, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України з країною резиденції отримувача доходу.

8 листопада 2012 року між Україною та Республікою Кіпр було підписано Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування, ратифіковану Законом України. Відповідно до статті 10 Конвенції, дивіденди, які сплачує компанія-резидент однієї держави резиденту іншої, можуть оподатковуватись у країні отримувача. Також вони можуть оподатковуватись у державі виплатника, але за зниженою ставкою: 5%, якщо фактичний власник дивідендів володіє щонайменше 20% капіталу компанії або інвестував не менше 100 000 євро, і 15% в інших випадках.

Таким чином, де-юре законодавством передбачено, що виплата дивідендів на резидента Республіки Кіпр може здійснюватись за пониженою ставкою у розмірі 5 %.

Водночас, на практиці все не так однозначно.

Українські податкові органи під час перевірок підприємств-резидентів часто доходять висновку, що нерезиденти здійснюють на території України діяльність без реєстрації постійного представництва. У таких випадках податкові органи донараховують зобов’язання, стверджуючи, що платник-резидент повинен утримувати 15% податку на доходи, сплачені нерезиденту.

Постійне представництво: правова основа

Згідно зі статтею 5 Конвенцій про уникнення подвійного оподаткування, постійне представництво – це місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність нерезидента. До таких місць належать:

• офіс, філіал, фабрика, склад;
• шахта, кар’єр, установка для видобутку природних ресурсів;
• будь-яке інше місце, де здійснюється підприємницька діяльність.

Водночас діяльність, яка має виключно підготовчий або допоміжний характер, не створює постійного представництва. До таких дій належать:

• зберігання або демонстрація товарів;
• збирання інформації;
• закупівля товарів чи інші допоміжні функції.

Основна діяльність, яка генерує прибуток і становить важливу частину бізнесу, розглядається як діяльність постійного представництва. Натомість допоміжна діяльність виконує лише підтримуючу функцію та не створює зобов’язань для реєстрації.

За рекомендаціями Модельної конвенції ОЕСР, вирішальним критерієм є те, чи діяльність у конкретному місці є суттєвою для підприємства. Отже, для розмежування основної діяльності та підготовчої чи допоміжної діяльності необхідно мати на увазі що:

• підготовча чи допоміжна діяльність здійснювались на користь самої іноземної компанії, а не на рахунок третіх осіб;
• під основною діяльністю зазвичай сприймається діяльність, що є суттєвою і важливою виходячи із змісту комерційних цілей і завдань організації;
• підготовча діяльність передує початку основної діяльності нерезидента на території України;
• допоміжна діяльність забезпечує процес ведення основної господарської діяльності нерезидентом, здійснюється одночасно з основною діяльністю, при цьому до основної не відноситься.

Для підприємств важливо чітко розмежовувати основну та допоміжну діяльність. У разі перевірки слід підтвердити, що діяльність нерезидента не створює постійного представництва. Якщо діяльність має допоміжний характер, це повинно бути документально підтверджено, щоб уникнути ризику донарахування податків.

Отже, визначення статусу діяльності нерезидента є ключовим для правильного застосування податкових норм і уникнення подвійного оподаткування.

На що звертають увагу податківці?

Основні аргументи, які використовуються контролюючими органами, можна звести до наступних тез:

• основний вид діяльності представництва є тотожнім з видом діяльності нерезидента (материнської компанії), визначеним у статутним документах нерезидента;
• характер діяльності нерезидента свідчить про те, що єдиною метою реєстрації компанії є виведення дивідендів;
• перераховані нерезиденту кошти є «транзитними» та, у короткий проміжок часу після їх зарахування на рахунок, переказуються на рахунки третіх осіб;
• уповноваженими та/або довіреними особами нерезидента є громадяни України, які на постійній основі проживають в Україні, здійснюють тут діяльність, отримуються виплати і т.д.;
• аналіз рішень / протоколів нерезидента свідчать про те, що такі рішення підписувались особами за довіреностями, які є громадянами України та прямо чи опосередковано пов’язані з резидентом;
• наявність корпоративної залежності нерезидента від іншої юридично особи-нерезидента, яка контролюється громадянином України;
• укладення реальним бенефіціаром нерезидента (фізичною особою) договорів або підписання будь-яких документів від імені такого нерезидента-отримувача дивідендів;
• відсутність у нерезидента працівників та сабстенс;
• здійснення фактичного (реального) керівництва нерезидентом та резидентом одними й тими самими особами (групою осіб);
• здійснення виплати дивідендів у негрошовій формі, зокрема шляхом подальшого здійснення реінвестицій;
• придбання нерезидентом частки від статутного капіталу товариства-резидента здійснювалось у третьої особи-нерезидента;
• укладання посадовими чи пов’язаними особам нерезидента договорів / підписання документів у якості представників нерезидента;
• відсутність у нерезидента будь-якого іншого джерела доходу, окрім дивідендів від резидента;
• відсутність доказів здійснення нерезидентом будь-якої господарської діяльності;
• нерезиденти мають будь-які зобов`язання щодо подальшого перерахування отриманого доходу іншому нерезиденту;
• нерезидент обмежений у праві щодо самостійного визначення подальшої економічної долі вказаного доходу;
• нерезидент не має повноважень визначати подальшу економічну долю такого доходу, тобто не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем доходу;
• «технічний» характер діяльності компаній-нерезидентів
• наявність однієї лише довідки про підтвердження статусу резиденства не є підставою для застосування пониженої ставки;
• резидент є пов’язаною особою з нерезидентом (з огляду на спільних бенефіціарів), а діяльність, яку здійснюють представники нерезидента в Україні не може вважатись допоміжною;
• засновниками / КБВ нерезидента є гр. України;
• директори нерезидента не отримують заробітну плату;
• нерезидент не має персоналу, функції компанії виконують її директори та секретар. Фактично функції виконуються на території України – в частині придбання та продажу корпоративних прав та управління корпоративними правами;
• видом діяльності нерезидента є управління інвестиціями та фінансування. Активи компанії складаються виключно з інвестицій в юридичні особи, створені за законодавством Україні;
• всі доходи нерезидента є доходами з джерелом походження з України;
• всі договори з придбання та продажу корпоративних прав укладались в Україні.

Як уникнути донарахувань?

Для уникнення отримання донарахувань від податкового органу або збільшення шансів на успішне оскарження таких донарахувань, фахівці компанії FEDORYSHYN & PARNTERS рекомендують забезпечити наступні умови діяльності нерезидента перед перерахуванням дивідендів:

1) наявність у нерезидента іншого доходу, окрім дивідендів від резидентів України;

2) наявність сабстенс, працівників, реальної виплати заробітної плати;

3) проаналізувати підписантів документів від імені нерезидента – чи пов’язані вони з резидентом;

4) забезпечити неперерахування коштів, отриманих від резидента, з рахунку нерезидента мінімум 6 місяців;

5) забезпечити здійснення нерезидентом діяльності, що не є схожою з резидентом.

Виконання зазначених пунктів не гарантує уникнення донарахувань податкових органів, проте надає реальний шанс на отримання позитивного рішення у суді при оскарженні таких донарахувань.

Автор: Уляна Лучкевич, юристка F&P

Управління кредиторською заборгованістю є ключовим елементом фінансової стабільності будь-якого підприємства. Для ефективного обліку та мінімізації ризиків важливо розуміти критерії визнання заборгованості безнадійною.

До фахівців компанії FEDORYSHYN&PARTNERS звернувся клієнт з проханням надати правову оцінку можливості віднесення отриманого від контрагента авансу до безнадійної кредиторської заборгованості, враховуючи, що з моменту отримання коштів минуло понад 3 роки, а будь-який зв’язок з контрагентом втрачений.

Відповідно до п. 5 П(С)БО 11 «Зобов`язання» зобов’язання   визнається,  якщо  його  оцінка  може  бути достовірно визначена та існує  ймовірність  зменшення  економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов’язання не підлягає погашенню,  то  його  сума включається до складу доходу звітного періоду.

Таким чином, у разі настання на дату балансу обставин, які свідчать, що раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, відповідні суми повинні бути відображені у складі доходу за відповідний звітний період.

Відтак, ключовим питанням, що виникає у даному випадку, є можливість віднесення отриманого авансового платежу до безнадійної кредиторської заборгованості та, відповідно, віднесення таких коштів до доходу.

Для встановлення того, чи підлягає зобов’язання погашенню, необхідно звернутись до законодавчого тлумачення поняття безнадійна заборгованість, яке міститься у пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України. Зокрема, відповідно до наведеної норми, безнадійною є заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

На перший погляд видається, що отриманий клієнтом аванс може бути віднесений до безнадійної заборгованості, адже з моменту його перерахування минуло понад 3 роки. Проте, такий висновок буде передчасним.

У зв’язку з веденням в Україні карантину, а, в подальшому, воєнного стану, до Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України були внесені пункти 12 та 19, які передбачають зупинення перебігу строку позовної давності.

Таким чином, якщо станом на 12 березня 2020 року (дата запровадження карантину) строк позовної давності по повернення авансового платежу не закінчився, контрагент має право звернутись до суду з метою повернення сплачених коштів, а відтак віднесення таких коштів до безнадійної заборгованості є передчасним.

Варто зазначити, що укладений клієнтом з контрагентом контракт передбачав застосування до його положень законодавства України, яке, як ми вже зазначили, фактично зупинило інститут строків позовної давності на період дії правового режиму воєнного стану.

В той же час, у випадку, якщо укладений з контрагентом контракт передбачає застосування до взаємовідносин іншого матеріального права, за яким строк позовної давності сплив, отримана від контрагента оплата може бути віднесена до безнадійної заборгованості.

Зауважимо, що закінчення строків позовної давності щодо стягнення заборгованості є не єдиною підставою для віднесення заборгованості до безнадійної. У випадку наявності у Вас сумнівів щодо можливості віднесення заборгованості до безнадійної, фахівці компанії FEDORYSHYN&PARTNERS запропонують детальний аналіз взаємовідносин, що виникли з контрагентом, та нададуть детальну дорожню карту щодо Ваших подальших дій.

Автор: Марина Покотило, партнерка F&P

Подвійне оподаткування — це одночасне накладення податкових зобов’язань на один і той самий дохід або майно фізичної чи юридичної особи в різних державах. Тобто, якщо особа є податковим резидентом і України, і Канади — вона зобов’язана сплачувати податки до бюджетів обох країн. Зрозуміло, що така ситуація створює значне фінансове навантаження, тому підприємці бажають уникнути подвійного оподаткування. Не виключено, що відсутність подвійного оподаткування зменшує кількість податкових спорів, пов’язаних із визначенням резидентства, подвійною інтерпретацією об’єктів оподаткування тощо.

Ключовим елементом у цьому питанні є визначення податкового резидентства. Саме резидентство визначає, де і як особа повинна декларувати свої доходи. У цій публікації на прикладі ми розглянемо, як визначається податкове резидентство, які документи потрібні для його підтвердження, та як використовувати міжнародні угоди для захисту своїх фінансових інтересів.

До юридичної компанії Федоришин та партнери звернулася громадянка Канади, до якої вона емігрувала ще у 2020 році з України. Основним запитом клієнтки було уникнення подвійного оподаткування.

Для вирішення цієї проблеми слід визначитися з податковим резидентством.

Податкове резидентство — це статус фізичної особи, який визначає, в якій країні вона має сплачувати податки з усього свого доходу. Відповідно до податкового законодавства Канади, наявність статусу канадського податкового резидента має підтверджуватися комплексно з документальним підтвердження наступних фактів:

• зареєстроване постійне місце проживання в Канаді;
• постійне проживання членів сім’ї в Канаді;
• трудові відносини з канадським роботодавцем;
• оренди (придбання) нерухомості в Канаді;
• навчання дітей у школі або в дошкільному закладі;
• відкриття рахунків в канадських банках тощо.

Крім цього, слід розібратися з міжнародним законодавством, оскільки ряд країн уклали міжнародні угоди про уникнення подвійного оподаткування. Наразі між Україною та іншими державами діє 71 міжнародна двостороння конвенція (угода) про уникнення подвійного оподаткування (актуальний перелік міститься на сайті Міністерства фінансів України).

Зокрема, відповідно до пункту 2 статті 4 Конвенції про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилень від сплати податків стосовно доходів і майна  між Україною та Канадою, якщо фізична особа є резидентом обох Договірних Держав, її статус визначається таким чином:

• (а) вона вважається резидентом тільки тієї Держави, де вона має у своєму розпорядженні постійне житло. Якщо вона має у своєму розпорядженні постійне житло в обох Державах, вона вважається резидентом тільки тієї Держави, в якій вона має більш тісні особисті й економічні зв’язки (центр життєвих інтересів);
• (b) якщо Держава, в якій вона має центр життєвих інтересів, не може бути визначена або коли вона не має постійного житла у своєму розпорядженні в жодній з Держав, вона вважається резидентом тільки тієї Держави, де вона звичайно проживає;
• (c) якщо вона звичайно проживає в обох Державах або коли вона звичайно не проживає в жодній з них, вона вважається резидентом тільки тієї Держави, громадянином якої вона є;
• (d) якщо вона є громадянином обох Держав або якщо вона не є громадянином жодної з них, компетентні органи  Договірних  Держав вирішують питання за взаємною згодою.

Слід зауважити, що застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента – довідки. З вказаного слідує, що клієнтці необхідно отримати довідку від канадського роботодавця та  Податкової Служби Канади, яка, у свою чергу, повинна бути легалізована та перекладена у Посольстві України в Канаді.

Додатково можна отримати документальне підтвердження  відсутності в Україні основної діяльності:

• Довідка форми ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу». Вона містить данні щодо суми заробітку для призначення та обчислення (перерахунку) розміру пенсій, а також при нарахуванні лікарняних, нарахування соціальних виплат (у тому числі доплата до мінімальної заробітної плати) і страхового стажу. Допускається отримання через «Дія» або сайт Пенсійного фонду України.
• Довідка форми ОК-7 «Індивідуальні відомості про застраховану особу». Містить відомості про фактичні суми заробітної плати, з якої сплачується єдиний соціальний внесок (у межах максимальної величини), та страховий стаж. Допускається отримання через «Дія» або сайт Пенсійного фонду України.
• Довідка з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку та військового збору. Допускається отримання через «Дія» або електронний кабінет платника податків.

Окремої уваги варто приділити фінансовим операціям.

Оскільки Україна приєдналась до Багатосторонньої угоди про автоматичний обмін інформацією щодо фінансових рахунків (далі – Багатостороння угода) влітку 2022 року, слід очікувати на регулярний обмін різноманітною фінансовою інформацією щодо фізичних та юридичних осіб між країнами (особисті дані, інформація про закордонні банківські рахунки, баланс рахунку та суми, надходження на рахунок тощо). Перший обмін податковою інформацією відбувся в 4 кварталі 2024 року, який поширився на 50 іноземних юрисдикцій.

Враховуючи те, що на момент звернення до нашої юридичної компанії клієнтка була резиденткою як Канади, так і України, ми рекомендували їй вступити у консультації з банком, за яких узгодити можливість подання інформації про наявність податкового статусу, на підтвердження чого надати канадський паспорт та податкові декларації. Втім це не обов’язково звільнить від обов’язку надання інформації про податковий статус в Україні, оскільки зазначена Багатостороння угода вимагає, щоб банки отримували інформацію про всі країни, де фізична особа є податковим резидентом.

Важливо розуміти, що ненадання банку інформації про активи та доходи, може призвести до блокування операцій в банку чи інших санкцій. В той час як надання таких відомостей дозволить податковим органам отримати необхідні дані, відповідно до Багатосторонньої угоди.

На додаток, в юридичній практиці банківські установи можуть приймати до уваги юридичні висновки українського адвоката, в якому буде викладена позиція про відсутність ознак податкового резидентства України в умовах, що склались. Зазначене в рівній мірі може стосуватися і залучення канадського адвоката, яким може бути сформовано довідку із роз`ясненнями особливостей податкового законодавства Канади.

Отже, для уникнення подвійного оподаткування слід ретельно ознайомитися із відповідною конвенцією, національним законодавством та проаналізувати наявні у особи документи. У цьому вам зможе допомогти юридична компанія Федоришин та партнери, оскільки має велику кількість успішних кейсів по уникненню подвійного оподаткування та є експертом у наданні консультацій щодо податкового резидентства.

Автор: Альона Євтушенко, юристка F&P

Садівництво — це не лише спосіб забезпечити себе екологічно чистими продуктами, але й перспективний бізнес, який може приносити стабільний дохід. Щоб започаткувати або масштабувати садівничу справу, багато підприємців шукають додаткові джерела фінансування. Одним із таких інструментів є гранти.

У цій статті ми розповімо про умови та особливості отримання грантів на сад для бізнесу.

Загальні положення

Питання щодо надання грантів для створення садівництва врегульовані Порядком надання грантів для створення або розвитку садівництва, ягідництва та виноградарства, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 №  738 (далі – Порядок № 738) та Порядком прийняття рішення Мінагрополітики про надання гранту для створення або розвитку садівництва, ягідництва та виноградарства, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12.07.2022 №447, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.07.2022 за №801/38137 (далі – Порядок №447).

Порядокрм №738 передбачено, що гранти надаються для висадки та облаштування нового саду, ягіднику, винограднику (далі – насадження) площею від 1 до 25 гектарів з кількістю створених нових робочих місць або залучення до роботи у фермерському господарстві нових членів господарств.

Гранти надаються у розмірі до 70% вартості проєкту висадки насаджень, але не більше 10 млн грн відповідно до суми на один гектар та за умови фінансування коштами отримувача (власними та/або кредитними) різниці між вартістю проєкту висадки насаджень, зазначеною у заяві, та обсягом гранту. Частка співфінансування отримувача має становити не менше 30% вартості проєкту висадки насаджень, зазначеної у заяві.

Відповідно до чинного законодавства, отримувач гранту зобов’язується створити робочі місця та працевлаштувати на них осіб на повну тривалість робочого дня із встановленням заробітної плати таким особам у розмірі, не меншому ніж встановлений законодавством мінімальний розмір заробітної плати.

Додатково варто зауважити, що згідно з Порядком №738 визначається кількість робочих місць для постійно працюючих та сезонних працівників, а також заплановані площі для посадки плодово-ягідних насаджень та виноградників.

Вимоги до осіб, які можуть отримати грант

Отримувачами грантів можуть бути фізичні особи-підприємці та юридичні особи, які провадять діяльність у сфері вирощування сільськогосподарських культур, зокрема які:

• фактично не перебувають та не провадять господарську діяльність на територіях активних бойових дій або тимчасово окупованих територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, для яких не визначена дата завершення бойових дій або тимчасової окупації;
• не провадять господарську діяльність на території рф та білорусі;
• не віднесені до юридичних або фізичних осіб, до яких застосовуються спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи, відповідно до Закону України «Про санкції»;
• які не є кредитними чи страховими організаціями, інвестиційними чи недержавними пенсійними фондами, професійними учасниками ринку цінних паперів, ломбардами;
• не здійснюють виробництво та/або реалізацію зброї, алкогольних напоїв (крім виробництва (без додавання спирту) та/або реалізації вин виноградних, вин плодово-ягідних, напоїв медових), тютюнових виробів, обмін валют;
• щодо яких не порушено справи про банкрутство та/або яких не визнано банкрутами, та/або які не перебувають на стадії ліквідації;
• щодо яких відсутнє рішення суду, яке набрало законної сили, про притягнення до кримінальної відповідальності за корупційне правопорушення;
• не мають заборгованості перед бюджетом.

Вимоги щодо земельної ділянки.

1. Земельна ділянка повинна бути віднесена до категорії «землі сільськогосподарського призначення».
2. Земельна ділянка площею від 1 до 25 гектарів.
3. Реалізацію проєкту висадки насаджень отримувач повинен здійснювати на землях, на які право власності та/або користування підтверджено належними правовстановлюючими документами на строк не менше 7 років на дату подання заяви.

Процедура отримання гранту на сад.

1. Підготовка документів.

Для отримання гранту отримувачу необхідно підготувати проєкт висадки насаджень (приклад) та проєкт зрошення (у разі відсутності відповідного розділу з розрахунками в проєкті висадки насаджень) із зазначенням джерела водозабору для усіх культур, крім винограду.

2. Подача заяви.

Заява формується засобами Порталу Дія або через обраний системно важливий уповноважений банк ( їх перелік розміщений на вебсайті) у довільній формі, з обов’язковим зазначенням:

• відомостей з ЄДР;
• найменування уповноваженого банку;
• суми запиту гранту (у національній валюті);
• частки власних та/або кредитних коштів у проєкті висадки насаджень;
• загальної вартості проєкту висадки насаджень з урахуванням коштів гранту;
• запланованої кількості найманих постійних та сезонних працівників;
• місця розташування проєкту висадки насаджень;
• кадастрового номеру земельної ділянки (ділянок), на яку (які) право власності та/або користування підтверджено належними правовстановлюючими документами;
• строку оренди землі (за наявності);
• найменування культури насаджень;
• площу насаджень (гектарів);
• строку реалізації проєкту фінансування (місяців);
• відмітки про належність керівника, засновників, кінцевих бенефіціарних власників до політично значущих осіб;
• у разі, коли керівник, засновники, кінцеві бенефіціарні власники є засновниками інших юридичних осіб зазначаються відомості про такі юридичні особи;
• у разі, коли керівник, засновники, кінцеві бенефіціарні власники є засновниками корпорацій, зазначаються відомості про корпорацію.

3. Перевірка зави.

Уповноважений банк протягом п’яти робочих днів перевіряє заяву, вносить її до реєстру поданих заяв та подає до Мінагрополітики. Якщо цей орган фіксує невідповідність отримувача вимогам Порядку №738, то інформує про цей отримувача протягом семи робочих днів засобами Порталу Дія.

4. Рішення про отримання гранту.

Рішення про надання або відмову в наданні грантів приймається Мінагрополітики у визначеному ним порядку протягом десяти робочих днів, оформлюється наказом та надсилається через Портал Дія. Додатково про прийняте рішення щодо надання або відмови в наданні грантів Мінагрополітики повідомляє Мінекономіки.

5. Укладення договору про надання гранту.

Після прийняття Мінагрополітики рішення про надання гранту отримувач не пізніше ніж протягом семи робочих днів з дня отримання інформації про таке рішення укладає у відділенні уповноваженого банку договір про надання гранту у формі приєднання за формою, затвердженою Мінагрополітики, а також відкриває у відділенні уповноваженого банку рахунок без права його використання на інші цілі, крім оплати рахунків для реалізації поданого проєкту висадки насаджень.

6. Реалізація коштів.

Отримувач самостійно протягом 30 календарних днів з дати укладення договору здійснює переказ усієї суми коштів (власних/кредитних) своєї частки співфінансування. Невикористаний залишок коштів на рахунку отримувача після завершення 12 місяців з моменту зарахування гранту на такий рахунок повертається на спеціальний рахунок уповноваженого банку для подальшого перерахування коштів на рахунок Мінекономіки з метою повернення до державного бюджету.

Висновки

Отримання грантів на садівництво є перспективним інструментом підтримки аграрного бізнесу, але процедура вимагає точного дотримання вимог та обґрунтованого підходу до планування. Юридичний супровід на етапах підготовки заяви, перевірки відповідності вимогам і укладання договору про грант мінімізує ризики відмови та сприяє ефективному використанню фінансування. Ми рекомендуємо потенційним заявникам звертатися за професійною правничою допомогою, щоб гарантувати відповідність всім нормативним вимогам і оптимізувати процедуру отримання гранту.

Автор: Олександр Федоришин, керуючий партнер F&P

Доволі часто ми стикаємось з недостатньою обізнаністю підприємств щодо механізмів, які дозволяють спростити митні процедури та прискорити бізнес-процеси завдяки інституту авторизованого економічного оператора (АЕО).

Починаючи з 2019 р. в українському законодавстві, а фактично на практиці з 2021 р., функціонування інституту АЕО привертає дедалі більшу увагу. Так, якщо в 2021 році лише одна компанія отримала відповідний статус, то на сьогодні їхня кількість зросла до декількох десятків та наближається до сотні.

Головна мета отримання статусу АЕО – це полегшити роботу своєму бізнесу. Звичайно тут не йде мова про повне дистанціонування від процедур митного контролю, проте залежно від отриманих спрощень компанія зможе заощаджувати в часових, економічних, технічних та інших ресурсах в міжнародному ланцюзі постачання товарів.

Митний кодекс (МКУ) передбачає два типи авторизацій: АЕО-Б та АЕО-С. Різниця між ними полягає в тому, що обидва типи надають підприємствам переваги, такі як: першочергове виконання митних формальностей, зменшення форм контролю в межах АСУР, використання національного логотипа АЕО. Проте лише АЕО-Б дозволяє отримувати повідомлення від митного органу про вибір товарів і транспортних засобів, визначених для митного огляду.

На перший погляд може здаватися, що бізнесу краще обирати тип АЕО-Б через більшу кількість переваг, зокрема для планування роботи. Однак, реальність така, що не всі гарантовані законом спрощення насправді працюють на практиці. Наприклад, спеціальні смуги руху в пунктах пропуску через державний кордон часто відсутні.

Важливо звернути увагу, що законодавство надає можливість вибору: отримати статус АЕО або звернутися за наданням авторизації на застосування спрощення, процедури кінцевого використання або транзитного спрощення.

З огляду на фінансову стійкість та інші параметри, найчастіше підприємства звертаються за наданням авторизації на застосування таких спрощень як: загальна гарантія із зменшенням розміру забезпечення базової суми на 50% або 70%, самостійне накладання пломб спеціального типу, а також проходження процедури випуску за місцезнаходженням.

Іншими видами спрощень, які визначені законодавством та можуть бути отримані, виступають: загальна гарантія; звільнення від гарантії; процедура спрощеного декларування. При цьому після отримання одного спрощення, підприємство може звернутися за отриманням додаткового.

Митне законодавство визначає різноманітні ролі підприємств, які можуть набувати статусу АЕО, зокрема: виробник; експортер; імпортер; митний представник; перевізник; експедитор; утримувач складу. Часто одна компанія може виконувати декілька ролей, наприклад бути водночас виробником, експортером та імпортером.

Залежно від ролі, компанії доведеться зануритися в опис внутрішніх процесів, залучивши до опрацювання або, навіть, розробки документів численну кількість структурних підрозділів, які відповідають за бухгалтерський, митний, ІТ, HR, юридичний, виробничий, безпековий або інші напрямки.

З нашої практики до числа необхідних документів, які мають бути розроблені та впроваджені підприємством, входять:

• положення взаємодії з митними органами;
• порядок документообігу;
• положення про облікову політику;
• порядок внутрішнього контролю;
• алгоритм реєстрації товарних потоків під час експорту;
• алгоритм реєстрації товарних потоків під час імпорту;
• положення про інформацію та засади інформаційної безпеки;
• політика створення та зберігання резервних копій;
• інші внутрішні правила, інструкції, процеси та процедури (або їх аналоги).

Вочевидь однією з найбільших складностей в отриманні статусу АЕО або авторизації спрощень є налагодженість всіх документальних процедур, а також фактичної роботи підрозділів компанії, що є дотичними до міжнародного ланцюгу постачання товарів у відповідності до розроблених внутрішніх документів.

Саме окреслені пункти слугують головними маркерами під час перевірки компанії митними органами та формування ними висновків про відповідність (невідповідність) підприємства критеріям та/або умовам надання авторизації чи відповідних спрощень.

Рішення про надання авторизації оформлюється відповідним наказом Держмитслужби та підприємству видається безстроковий сертифікат.

Команда Fedoryshyn & Partners має значний досвід та запрошує до співпраці з питань отримання статусу АЕО чи авторизації спрощень.

Автор: Вікторія Старик, юристка F&P

Торговельна марка — це будь-який унікальний знак, що дозволяє вирізнити ваші товари чи послуги серед конкурентів та захистити інтелектуальну власність. Її можуть зареєструвати як фізичні особи, так і юридичні. Торговельна марка може мати різні форми: словесну (назва), графічну (логотип), комбіновану чи навіть звукову. Її реєстрація дає низку переваг:

1. Захист від копіювання. Після реєстрації треті особи не зможуть використовувати ваш знак без вашого дозволу. Свідоцтво на торговельну марку є офіційним підтвердженням ваших прав і спрощує процедуру їх захисту у судових спорах як в Україні, так і за кордоном.
2. Підвищення довіри. Зареєстрований бренд викликає більше поваги та впевненості у клієнтів і партнерів, дає можливість створити унікальний імідж вашого бізнесу.
3. Інвестиція в майбутнє. Торговельна марка є нематеріальним активом, який може збільшити вартість бізнесу при продажі або залученні інвесторів.

Реєстрація торговельної марки – досить об’ємний та тривалий процес, який вимагає дотримання певних етапів.

1. Перевірка унікальності торговельної марки та підготовка необхідних документів. Перед поданням заявки важливо переконатися, що ваша марка є оригінальною та унікальною. Для цього слід провести пошук у базі даних зареєстрованих торговельних марок, що дозволить уникнути можливих спорів з конкурентами.  Для перевірки інформації про вже існуючу торговельну марку скористайтеся цим посиланням. Якщо ви плануєте виходити на міжнародний ринок, рекомендуємо перевірити наявність схожих торговельних марок в міжнародних базах даних, таких як TMview та DesignView.

Слід підготувати повний комплект документів, який включає опис торговельної марки, перелік товарів і послуг, які вона позначатиме, заявку на реєстрацію, заповнену відповідно до затвердженої форми, документ, що підтверджує сплату державного мита та довіреність (якщо заявку подає представник). Розмір мита залежить від кількості класів МКТП, для яких ви реєструєте торговельну марку, та від обраного способу подання заявки (онлайн/поштою/особисто).

2. Підготовка заявки. На цьому етапі потрібно визначити, які елементи входять до вашої марки (назва, логотип, кольори), та обрати класи товарів і послуг згідно з Міжнародною класифікацією (МКТП). Важливо чітко сформулювати опис, щоб марка відповідала вашим цілям.

Міжнародна класифікація товарів і послуг (МКТП) — це універсальна система, яка розподіляє всі товари та послуги на 45 класів: 34 для товарів і 11 для послуг. Кожен клас охоплює певну категорію товарів або послуг, об’єднаних за спільними характеристиками. Ця система широко використовується в процесі реєстрації торговельних марок у більшості країн світу, включаючи Україну.

Чому МКТП є ключовим для реєстрації торговельної марки?

• Забезпечення правового захисту

Коли ви реєструєте торговельну марку, вона охороняється лише для тих товарів і послуг, які зазначені у вашій заявці. Якщо ви не врахуєте всі класи, що відповідають вашій діяльності, то ваш бренд залишиться незахищеним для цих товарів чи послуг.

• Запобігання конфліктам із іншими брендами

Коректна класифікація дозволяє уникнути конфліктів з торговельними марками, які вже зареєстровані для схожих товарів чи послуг. Це знижує ризик відмови у реєстрації через наявність тотожного або подібного знака.

• Оптимізація процесу реєстрації

Визначення класу товарів чи послуг, згідно з МКТП, допомагає правильно скласти заявку, скоротити час на її підготовку та уникнути можливих помилок. Це особливо актуально, якщо ви плануєте реєстрацію у кількох країнах, адже МКТП використовується на міжнародному рівні.

3. Подання заявки до УКРНОІВІ. Заявку на реєстрацію та пакет документів можна подати через офіційний веб-сайт Українського інституту інтелектуальної власності, засобами поштового зв’язку або безпосередньо до їхнього офісу. Важливо вказати всі необхідні дані та додати необхідні документи, включаючи докази унікальності вашого знака.
4. Експертиза. УКРНОІВІ проводить два види експертизи: формальну та кваліфікаційну. Кожна з них має свої терміни, які можуть варіюватися в залежності від завантаженості УКРНОІВІ та складності вашої заявки, але саме експертиза визначає, чи буде ваша марка зареєстрована.

Формальна експертиза: зазвичай займає близько 1-2 місяців від дати подання заявки. На цьому етапі перевіряється правильність оформлення документів та наявність всіх необхідних реквізитів.

Кваліфікаційна експертиза: це найдовший етап, який може тривати від 17 до 20 місяців. На цьому етапі експерти УКРНОІВІ проводять ретельний аналіз вашої торговельної марки на предмет її відповідності вимогам законодавства та унікальності.

5. Отримання свідоцтва. У разі успішного завершення експертизи та після державної реєстрації інформація про вашу торговельну марку публікується в офіційному бюлетені УКРНОІВІ. Після публікації відкривається тримісячний термін для подання заперечень третіми особами. Якщо заперечень не буде, УКРНОІВІ видає свідоцтво на торговельну марку. Цей етап зазвичай займає близько 1-2 місяців.

Зверніть увагу! Свідоцтво на торговельну марку видається на 10 років і може бути продовжено на наступні 10 років за вашою заявкою.

Реєстрація торговельної марки — це складний юридичний процес, що вимагає розуміння законодавства. Неправильно складена заявка, помилковий вибір класів чи недооцінка потенційних конфліктів з іншими брендами можуть призвести до відмови у реєстрації або обмеження правового захисту. Наші юристи, які спеціалізуються на інтелектуальній власності, допоможуть уникнути цих ризиків, забезпечать точне оформлення документів і ефективний захист вашого бренду на кожному етапі реєстрації, як в Україні, так і за кордоном.