Кооперації між бізнесами: спільні підприємства та юридичні тонкощі створення Joint Venture

Автор: Альона Євтушенко, юристка F&P

Вступ

У сучасному світі, де економічні процеси стають дедалі складнішими, а конкуренція на ринках зростає з кожним роком, кооперація бізнесу набуває особливого значення. Цей механізм дозволяє підприємствам об’єднувати свої зусилля, ресурси, досвід і технології для досягнення спільних цілей, що сприяє не лише їхньому розвитку, а й зміцненню економіки в цілому. Кооперація бізнесу охоплює широкий спектр форм співпраці, від неформальних угод до створення спільних юридичних осіб, і є важливим інструментом для оптимізації витрат, підвищення конкурентоспроможності та розширення ринкової присутності. У контексті глобалізації та стрімкого розвитку технологій кооперація стає не лише можливістю, а й необхідністю для компаній, які прагнуть залишатися лідерами у своїх галузях. Метою цієї статті є детальний аналіз кооперації бізнесу, її правових засад, економічних переваг, а також викликів, які можуть виникати в процесі такої співпраці, з особливим акцентом на спільні підприємства, злиття та поглинання.

Поняття та форми кооперації бізнесу

Кооперація бізнесу – це добровільне об’єднання зусиль кількох суб’єктів господарювання для досягнення спільних економічних, стратегічних чи технологічних цілей. Вона може реалізовуватися через різноманітні форми, які відрізняються за рівнем інтеграції, цілями співпраці та організаційною структурою. До основних форм кооперації належать:

  •         Стратегічні партнерства – домовленості між компаніями, спрямовані на співпрацю в окремих напрямах, таких як спільна розробка продуктів, маркетингові проєкти чи обмін технологіями, без утворення нової юридичної особи.
  •         Створення спільної компанії – формування нової юридичної особи, найчастіше у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ), де частки капіталу розподіляються між кількома бізнесами. Це дозволяє партнерам спільно керувати діяльністю, розподіляти прибутки та ризики.
  •         Франчайзинг – модель співпраці, за якої одна сторона (франчайзер) передає іншій (франчайзі) права на використання своєї бізнес-моделі, бренду чи технологій за обумовлену винагороду.
  •         Кооперативи – об’єднання фізичних осіб або суб’єктів господарювання для спільного здійснення діяльності, наприклад, у сільському господарстві, торгівлі чи сфері надання послуг.
  •         Злиття та поглинання – форма інтеграції, за якої кілька компаній об’єднуються в одну юридичну особу (злиття) або одна компанія отримує контроль над активами та діяльністю іншої (поглинання).

Кожна з цих форм має свої унікальні особливості, які визначаються економічними умовами, стратегічними цілями сторін, а також правовими нормами, що регулюють їхню діяльність. Вибір конкретної форми залежить від потреб бізнесу, ринкової ситуації та довгострокових планів партнерів.

 

Договірна основа кооперації

Більшість форм кооперації базуються на договірних відносинах, які чітко визначають права, обов’язки, розподіл прибутків і ризиків між сторонами. Наприклад, договори про спільну діяльність, передбачені статтею 1130 Цивільного кодексу України, дозволяють сторонам об’єднувати свої ресурси для досягнення спільної мети без створення окремої юридичної особи. У випадку створення спільної компанії, угоди про створення ТОВ детально регламентують розподіл часток, порядок управління та механізми вирішення спорів. Такі договори є ключовим інструментом для забезпечення прозорості та стабільності співпраці.

Антимонопольне регулювання

Кооперація бізнесу, особливо у формі спільних підприємств, злиттів чи поглинань, може мати значний вплив на конкуренцію на ринку. В Україні ці питання регулюються Законом України “Про захист економічної конкуренції”. Зокрема, злиття компаній, якщо сукупна частка ринку учасників перевищує встановлені порогові значення, вимагає попереднього погодження Антимонопольного комітету України (АМКУ). Таке погодження необхідне для запобігання монополізації ринку та захисту інтересів споживачів. Недотримання цих вимог може призвести до штрафів або скасування угоди.

Захист інтелектуальної власності

Кооперація часто передбачає використання об’єктів інтелектуальної власності, таких як торговельні марки, патенти, авторські права чи ноу-хау. Правовий захист цих об’єктів є критично важливим для забезпечення справедливого розподілу вигод між партнерами. Угоди про передачу технологій чи ліцензійні договори повинні відповідати нормам Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” та міжнародним стандартам, зокрема Угоді ТРІПС. Чітке регулювання прав на інтелектуальну власність допомагає уникнути конфліктів і забезпечує стабільність співпраці.

Економічні переваги кооперації

Кооперація бізнесу відкриває широкі можливості для компаній, які прагнуть оптимізувати свою діяльність і зміцнити ринкові позиції. До основних економічних переваг належать:

  • Економія на масштабі – об’єднання ресурсів дозволяє зменшити витрати на виробництво, маркетинг, логістику чи дослідження. Наприклад, спільне використання складських приміщень чи закупівельних потужностей знижує собівартість продукції.
  • Доступ до нових ринків – співпраця з іноземними партнерами відкриває можливості для виходу на міжнародні ринки, що особливо актуально для компаній, які прагнуть розширити свою географічну присутність.
  • Обмін технологіями та знаннями – кооперація сприяє передачі інноваційних рішень, що дозволяє підприємствам швидше адаптуватися до ринкових змін і впроваджувати нові продукти чи послуги.
  • Розподіл ризиків – спільне фінансування проєктів або розподіл операційних ризиків між партнерами зменшує фінансове навантаження на кожну зі сторін.

Прикладом успішної кооперації є співпраця між великими технологічними корпораціями та стартапами. Такі альянси дозволяють поєднувати значні фінансові ресурси перших із інноваційним потенціалом других, що сприяє створенню проривних продуктів і технологій.

Виклики та ризики кооперації

Незважаючи на численні переваги, кооперація бізнесу пов’язана з певними викликами, які можуть ускладнити її реалізацію. По-перше, це конфлікти інтересів між партнерами, які можуть виникати через різні стратегічні цілі, підходи до управління чи бачення розвитку спільного проєкту. По-друге, існує ризик недобросовісної поведінки, наприклад, несанкціонованого використання інтелектуальної власності чи порушення умов договору. По-третє, кооперація, особливо у формі злиття чи поглинання, може призводити до втрати автономії, особливо для менших компаній, які співпрацюють із великими корпораціями.

Для мінімізації цих ризиків необхідно:

  • Чітко визначати умови співпраці у договорі, включаючи механізми розподілу прибутків, витрат і відповідальності.
  • Забезпечувати прозорість у фінансових і операційних аспектах співпраці.
  • Використовувати альтернативні механізми вирішення спорів, такі як медіація чи арбітраж, для швидкого та ефективного врегулювання конфліктів.

Висновки

Кооперація бізнесу є потужним інструментом для досягнення економічних, стратегічних і технологічних цілей у сучасних умовах. Вона дозволяє підприємствам об’єднувати ресурси, знижувати витрати, отримувати доступ до нових ринків і технологій, а також ділити ризики. Однак успішна кооперація вимагає ретельного правового регулювання, чіткого визначення умов співпраці та врахування потенційних ризиків.

 В Україні особливу увагу слід приділяти відповідності коопераційних угод антимонопольному законодавству, захисту інтелектуальної власності та чіткому розподілу прав і обов’язків між сторонами. У майбутньому, з огляду на глобалізацію, технологічний прогрес і зростання конкуренції, значення кооперації лише зростатиме, що вимагатиме подальшого вдосконалення правової бази, управлінських підходів і механізмів взаємодії між бізнесами.

 

Posted in Без категорії

Віртуальні активи та криптовалюта: що нового у податковому регулюванні у 2025 році?

Автор: Вікторія Старик, юристка F&P

Україна зробила важливий крок у формалізації крипторинку ще в березні 2022 року, ухваливши закон «Про віртуальні активи». Однак, через відсутність належних змін до Податкового кодексу, він досі не набув чинності  . Все ще діє правовий вакуум: банки блокують транзакції, бізнеси повертаються до міжнародних бірж, а платформи не мають чітких правил роботи .

Новий законопроєкт № 10225-д (липень 2025)

24 квітня 2025 року народний депутат Данило Гетманцев ініціював законопроєкт № 10225-д, який:

  • оновлює поняття «віртуальні активи», класифікуючи їх за аналогією з EU/MiCA: asset‑backed tokens, e‑money tokens, інші  ;

  • запроваджує ліцензування платформ – з вимогами до капіталу, прозорості та KYC  ;

  • прописує процедури звітування щодо операцій з VA.

Як оподатковуються фізособи

Згідно з оновленим підходом:

  • Стандартна ставка — 18 % ПДФО + 5 % військового збору (разом ≈ 23 %) на доходи від конвертації крипти у фіат або для купівлі товарів/послуг  ;

  • Транзакції крипто‑крипто звільняються від оподаткування — як у Європі та Сінгапурі ;

  • Пропонуються пільгові ставки — 5 % або 9 % — для stablecoin, asset‑backed токенів  ;

  • Дохід від майнінгу, стейкінгу, форків, ейрдропів — окремо визначається: або на етапі отримання, або лише при касауті ;

  • Ви можете відшкодовувати збитки (carry‑forward) ;

  • Транзакції в межах одного мінімального прожиткового рівня не оподатковуються (відповідний пільговий поріг) .

Оподаткування для компаній

Законопроєкт окреслює:

  • Зобов’язання юросіб щодо окремого обліку операцій з VA;

  • Корпоративний прибуток оподатковується за ставкою 18 % на різниці між виручкою і витратами ;

  • Визначено перелік витрат, що можливо коригувати, та формуються з урахуванням МСФЗ/нацстандартів ;

  • Юрособи-оператори VA (біржі, платформи, провайдери) повинні реєструватись (протягом 60 днів), зберігати KYC та подавати річний звіт до 31 січня про операції  ;

  • Передбачені штрафи за невиконання: від 20 до 100 мінімальних зарплат (~160 000–800 000 ₴) .

Що далі?

  • Внесення змін до ПК має відбутись упродовж 2025–2026 років;

  • Перехідний період: транзакції попереднього періоду можна задекларувати у 2026 на пільгових умовах — 10 % загальна ставка (5 + 5) ;

  • Паралельно Україна імплементує Crypto-Asset Reporting Framework (CARF) – міжнародні правила автоматичного обміну даними між CASP  .

Висновки для підприємств

  1. Звітування з криптооперацій стане обов’язковим — і цей процес потребує ретельної логіки обліку.

  2. Оподаткування: 18 % + 5 % військового з доходу від продажу/конвертації. Для деяких токенів — 5 або 9 %.

  3. Облік витрат на купівлю/обмін токенів обов’язковий — для зниження податкового навантаження.

  4. Ліцензування і звітність: майбутні оператори криптоплатформ мають пройти реєстрацію і подавати щорічні звіти.

  5. Перехідний період до 2029 року — більші штрафи вводяться поступово.

Рекомендації:

  • Операторам VA, криптообмінникам, IT‑компаніям: підготувати облікову систему, документувати операції, консультуватися з юристами щодо відповідності законопроєкту.

  • Інвесторам варто враховувати новий режим при плануванні купівель і продажів токенів.

  • Юридичним радникам рекомендується готувати курси/посібники для клієнтів з нової звітності та обліку.

Ці зміни відкривають можливості — але лише для тих, хто готовий до прозорих правил гри та пильного обліку.

Posted in Без категорії