Категорія: Без категорії

Автор: Анастасія Головатюк, юристка F&P

Умови про неконкуренцію – це положення договору (контракту), відповідно до яких працівник погоджується не працювати на конкурентів свого роботодавця, а також не здійснювати будь-якої діяльності, яка конкурує або може конкурувати з діяльністю роботодавця протягом певного періоду часу, на певній території або на певних посадах.

У більшості європейських країн та в США застосування non-compete clauses / non-competing agreement (угоди про неконкуренцію) – досить розповсюджена практика. Так, останнім часом штат Каліфорнія (США) все більше приваблює працівників, зокрема ІТ-фахівців. Роботодавці сприяють укладанню угод про неконкуренцію, оскільки такий правочин став ефективним інструментом для утримання від вчинення конкурентних дій з боку працівників. Однак, законодавство штату Каліфорнія зазнало змін у контексті скасування договірних положень, згідно з якими особа не може займатися законною професією, торгівлею чи будь-яким бізнесом.

Скасування угод про неконкуренцію тлумачиться як визнання недійсними будь-яких угод про неконкуренцію в контексті найму або будь-якого положення про неконкуренцію в договорі, в тому числі в трудовому. Отже, будь-яка угода, яка обмежує підприємницьку діяльність або професію будь-якої особи, є недійсною, за винятком певних обставин:

• продажу бізнесу, за яких угоди про неконкуренцію можуть бути дійсними, якщо вони є частиною угоди про продаж бізнесу або його активів.
• конфіденційної інформації, коли обмеження можуть стосуватися захисту конфіденційної інформації або комерційної таємниці.

Однак, в Україні практика застосування умов про неконкуренцію лиш набуває популярності.

Вперше на законодавчому рівні договір про утримання від здійснення конкурентних дій було закріплено в Законі України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», який регулює діяльність Резидентів Дія-City. Це надало новий зміст укладенню таких угод у сфері ІТ, оскільки законодавець чітко визначив можливість їх укладення, встановив ключові умови та передбачив наслідки порушення вимог щодо змісту та форми договору.

У зазначеному законі визначено, що істотними умовами такого договору є:

• строк зобов’язання, що припиняється не пізніше спливу 12 місяців з дня припинення трудових, цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між фахівцем та резидентом Дія Сіті;
• територія, на яку поширюється дія зобов’язання;
• вичерпний перелік видів діяльності, що вважаються конкуруючою діяльністю, та/або осіб, які здійснюють конкуруючу діяльність;
• матеріальні блага, які фахівець отримує у відплату за зобов’язання утримуватися від вчинення конкурентних дій.

Договором можуть бути передбачені такі зобов’язання утриматися від таких дій:

• укладення трудових договорів (контрактів), гіг-контрактів або інших цивільно-правових чи господарсько-правових договорів з іншими особами, які здійснюють діяльність, аналогічну діяльності такого резидента Дія Сіті (конкуруюча діяльність);
• здійснення конкуруючої діяльності як фізичної особи – підприємця;
• володіння прямо чи опосередковано часткою в іншій юридичній особі, яка здійснює конкуруючу діяльність;
• обіймання посади члена органу управління іншої юридичної особи, яка здійснює конкуруючу діяльність тощо.

Слід зауважити, що недотримання при укладенні такого договору вимоги щодо погодження істотних умов зумволює його нікчемність.

Наявна різноманітна практика щодо застосування таких угод, з огляду на тривалий розвиток подібного регулювання. Зазвичай під час розгляду цього питання слід звернути увагу на такі умови дії положень про неконкуренцію:

• коло осіб, на яких може поширюватися положення про неконкуренцію (зазвичай це може стосуватися відносин працівник-роботодавець);
• письмове закріплення у трудовому договорі або укладання окремої угоди про неконкуренцію;
• здійснення особою аналогічної діяльності до діяльності компанії;
• наявність обмеження щодо конкретної території, яка не повинна перевищувати територію, де зазвичай розміщується компанія;
• строк дії таких положень має бути в межах розумного строку (як згадувалося в Україні це не більше, ніж 12 місяців);
• порядок встановлення порушення угоди про неконкуренцію та відповідальність за нього.

Важливо зазначити, що за порушення положення про неконкуренцію працівник повинен буде відшкодувати роботодавцю надану компенсацію та сплатити додаткову суму, еквівалентну такій компенсації.

Безумовно, положення про неконкуренцію повинно грунтуватися на одному з фундаментальних принципів трудового законодавства – недійсність умов, які погіршують становище працівників, а також примушування працівника до укладання угод без взаємної згоди.

Підсумовуючи викладене, хочемо зазначити, що умови про неконкуренцію є ефективним інструментом захисту бізнесу від недобросовісної конкуренції з боку колишніх працівників, проте їх застосування має відповідати законодавчим вимогам. В Україні правове регулювання таких угод лише формується, і на сьогодні вони закріплені лиш у сфері ІТ, зокрема для резидентів Дія City.

Юридична компанія Федоришин та партнери може допомогти з укладанням угод про неконкуренцію, розробити індивідуальні умови з урахуванням специфіки бізнесу та надати юридичну консультацію щодо застосування умов про неконкуренцію у конкретному випадку.

Автор: Олександр Федоришин, керуючий партнер F&P

У 2024 році Національне агентство з питань запобігання корупції відновило повні перевірки декларацій суб’єктів декларування, які були зупинені з 22.02.2022.

Насамперед слід зазначити, що під час повних перевірок НАЗК почало використовувати «показник рейтингу ризику декларації» – числовий показник ступеня виявлених невідповідностей (ризиків) у декларації, який складається із суми вагових коефіцієнтів невідповідностей (ризиків), розрахований програмними засобами Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – Реєстр) за результатами проведеного логічного та арифметичного контролю.

Логічний та арифметичний контроль здійснює система (програмне забезпечення ЛАК) НАЗК, що автоматично перевіряє інформацію зазначену у декларації на відповідність відображеної інформації в реєстрі. Чим більше помилок знайде система, тим вище в рейтингу на повну перевірку опиниться декларація суб’єкта декларування. Тому, для мінімізації ризиків, доцільно використовувати для заповнення декларації довідку, що формується в Реєстрі.

Розберемо кілька ризиків, які часто виявляються у суб’єктів декларування під час повних перевірок.

1. Відкрите виконавче провадження.

Маючи багаторічний досвід супроводження процесу повних перевірок декларацій суб’єктів декларування та захисту їх інтересів у судовому та досудовому порядку, можемо зробити висновок, що отримання висновку НАЗК про встановлення недостовірних відомостей є майже 100% у разі, якщо суб’єкт декларування не зазначив інформацію про відкрите виконавче провадження незалежно від статусу суб’єкта декларування у такому виконавчому провадження (боржник чи стягувач).

У такому разі, з метою недопущення притягнення особи до відповідальності через надмірний формалізм, вкрай важливо довести відсутність складу правопорушення суб’єкта декларування.

Саме така справа для юридичної компанії Федоришин та партнери стала першою переможною у 2025 році, оскільки 02.01 адвокати нашої компанії успішно захистили інтереси клієнта в суді, якого звинувачували у вчиненні корупційного адміністративного правопорушення у зв’язку з ненаданням інформації про відкрите виконавче провадження.

2. Інформація про сплату штрафів за порушення правил дорожнього руху.

Якщо вже сталось так, що Національне агентство почало проводити повну перевірку декларації суб’єкта декларування, варто врахувати, що окрім даних з: Єдиного державного демографічного реєстру, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, ЄДР, Державного земельного кадастру, Єдиного державного реєстру транспортних засобів, Державного суднового реєстру України, Єдиного реєстру довіреностей, Спадкового реєстру тощо, НАЗК може отримати доступ до інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі – система ІПНП).

Із системи ІПНП НАЗК може отримати інформацію про сплату штрафів за порушення правил дорожнього руху та інформацію про зафіксовані в автоматичному режимі порушення правил дорожнього руху.

Так, у разі сплати суб’єктом декларування штрафу за порушення правил дорожнього руху на транспортному засобі, який не належить такому суб’єкту, декілька разів протягом звітного періоду, НАЗК може виснувати про факт користування суб’єктом декларування транспортним засобом.

3. Інформація, отримана під час проведення спеціальної перевірки.

Хоча, спеціальна перевірка проводиться стосовно кандидатів на окремі посади та здійснюється для забезпечення несумісності корупційних практик та публічної служби і, як наслідок, недопуску до посад осіб, які мають активи, що не підтверджені законними доходами, які подали недостовірні документи для призначення, співпрацюють із ворогом тощо. Тобто, спеціальна перевірка має превентивну функцію для недопущення корупційних ризиків.

Однак, НАЗК використовує інформацію, отриману під час здійснення спеціальної перевірки суб’єкта декларування для проведення повної перевірки декларації. Так, у разі встановлення під час спеціальної перевірки певної інформації та не відображення такої інформації в щорічній декларації (наприклад, майна, що перебуває у володінні та / або користуванні, припинення прав на об’єкти тощо) Національне агентство може виснувати про встановлення недостовірних відомостей під час проведення повної перевірки декларації.

4. Майно та активи за кордоном.

Неможливо залишити поза увагою міжнародну співпрацю Національного агентства, про яку останнє повідомляє на своїх офіційних ресурсах. Так, НАЗК під час проведення повної перевірки декларації може отримувати інформацію від іноземних органів, що займаються фінансовим моніторингом. У зв’язку з чим, Національне агентство може отримати інформацію з міжнародної системи, зокрема, такої як Egmont Group, яка містить інформацію фінансової розвідки різних країни.

Водночас, НАЗК розширює співпрацю з міжнародними організаціями боротьби з корупцією, зокрема, GRECO, FATF. Така діяльність антикорупційного органу дає можливість при проведенні повної перевірки декларації отримувати відомості про майно та активи суб’єкта декларування за межами України.

5. Моніторинг способу життя.

Додатково Національне агентство під час проведення перевірки використовує результати моніторингу способу життя (МСЖ).

МСЖ здійснюється на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, а також із медіа та інших відкритих джерел інформації. Для отримання інформації про суб’єкта декларування в рамках проведення МСЖ, може використовуватись велика кількість інформації, у тому числі, з камер відео нагляду, постів у соціальних мережах, відвідувань готелів та інших місць.

Довідково варто зауважити, що наразі Порядок здійснення МСЖ суб’єктів декларування відповідає вимогам нормативно-правового акту, оскільки пройшов юстування у Міністерстві юстиції України.

Так, підчас здійснення МСЖ Національне агентство може зокрема, але не виключно:

• Перевіряти пересування транспортних засобів та локація їх з іншими транспортними засобами та особами;
• Фіксувати систематичне перебування суб’єкта декларування за адресою. Наприклад, суб’єкт декларування не задекларував особу, з якою проживає у звітному періоді 183 та більше днів. В свою чергу, НАЗК має підтвердження, з камер відео нагляду, розміщених в рамках реалізації проєкту «Безпечне місто» або розміщених іншими суб’єктами, того, що суб’єкт декларування систематично приїздив за певною адресою та перебував там якийсь час, наприклад, з ночівлею, встановивши, що особа з якою контактує суб’єкт декларування проживає за такою адресою, Національне агентство може виснувати, що суб’єкт декларування приховав особу, з якою має спільні обов’язки, пов’язаність спільним побутом, мають, мають спільні права та обов’язки, та не задекларував таку особу у звітному періоді. В даному випадку НАЗК застосовуватиме п. б) ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» (будь-які особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки із суб’єктом, зазначеним участині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюб).
• Аналогічним методом для фіксації спільного перебування суб’єкта декларування з іншою особою в рамках проведення МСЖ може слугувати фіксація мобільних пристроїв на одній території, світлини у соціальних мережах та відмітки локацій, придбані квитки в один період часу в одному напрямку, придбані квитки однією особою на користь іншої, перетин кордону на в’їзд та виїзд особами в один той самий або дуже наближений період часу, користування іншою особою майном суб’єкта декларування або його членів сім’ї тощо.

Підсумовуючи, хочемо зазначити, що з другої половини 2024 року НАЗК значно посилило процеси перевірок суб’єктів декларування, що є, безумовно, важливим кроком у забезпеченні прозорості й запобіганні корупції. Однак повна перевірка декларацій вимагає від суб’єктів декларування ретельної уваги до заповнення документів, аби уникнути потенційних правопорушень. Зокрема, важливим є врахування інформації про відкриті виконавчі провадження, сплату штрафів, майно за кордоном та інші аспекти.