Місяць: Червень 2025

Автор: Олена Андрійко, адвокатка F&P

Інкотермс (International Commercial Terms) — це міжнародно визнані стандарти, розроблені Міжнародною торговельною палатою (ICC), які встановлюють чіткі правила щодо розподілу витрат, ризиків і обов’язків між продавцем і покупцем у міжнародних та внутрішніх торговельних операціях. Версія Інкотермс 2020, що набула чинності з 1 січня 2020 року, є актуальним інструментом для регулювання комерційних угод. Ця стаття розглядає ключові аспекти практичного застосування Інкотермс 2020, юридичні нюанси, які можуть виникати під час їх використання, та рекомендації для уникнення проблем.

Огляд Інкотермс 2020

Інкотермс 2020 включає 11 термінів, поділених на дві основні групи залежно від виду транспорту.

 Терміни для всіх видів транспорту:

EXW (Ex Works) — Франко завод: продавець передає товар на своєму підприємстві, покупець несе всі витрати та ризики з цього моменту.

FCA (Free Carrier) — Франко перевізник: продавець передає товар перевізнику, обраному покупцем.

CPT (Carriage Paid To) — Перевезення оплачене до: продавець оплачує перевезення до зазначеного місця, але ризики переходять до покупця після передачі товару перевізнику.

CIP (Carriage and Insurance Paid To) — Перевезення та страхування оплачені до: аналогічно до CPT, але продавець також забезпечує страхування.

DAP (Delivered at Place) — Поставка в пункті: продавець несе витрати та ризики до моменту прибуття товару в пункт призначення.

DPU (Delivered at Place Unloaded) — Поставка з розвантаженням: продавець відповідає за доставку та розвантаження товару в пункті призначення.

DDP (Delivered Duty Paid) — Поставка з оплатою мита: продавець несе всі витрати, включно з митними платежами, до передачі товару покупцеві.

 

Терміни для морських та внутрішніх водних перевезень:

FAS (Free Alongside Ship) — Франко вздовж борту судна: продавець доставляє товар до борту судна.

FOB (Free on Board) — Франко на борту: продавець несе витрати до моменту розміщення товару на борту судна.

CFR (Cost and Freight) — Вартість і фрахт: продавець оплачує перевезення до порту призначення, але ризики переходять після завантаження на судно.

CIF (Cost, Insurance and Freight) — Вартість, страхування і фрахт: аналогічно до CFR, але продавець також забезпечує страхування.

Кожен термін чітко визначає момент переходу ризиків, витрат і відповідальності за транспортування, страхування, митне оформлення тощо. Однак неправильне використання або недостатнє розуміння цих термінів може призвести до юридичних і фінансових проблем.

Юридичні нюанси та потенційні пастки

Незважаючи на чіткість правил Інкотермс, у практичному застосуванні можуть виникати складнощі, пов’язані з юридичними аспектами. Основні пастки включають:

• Нечітке формулювання умов поставки в контракті
• Неправильне або неоднозначне визначення терміну Інкотермс у контракті може призвести до суперечок щодо того, хто несе відповідальність за певні витрати чи ризики. Наприклад, якщо в контракті зазначено “FCA”, але не вказано конкретне місце передачі товару, сторони можуть по-різному інтерпретувати свої обов’язки.
• Неправильний вибір терміну
• Вибір терміну, який не відповідає логістичним можливостям, типу товару чи юрисдикції, може ускладнити виконання контракту. Наприклад, використання EXW для міжнародної торгівлі може бути проблематичним для покупця, який не має досвіду в організації експортного митного оформлення.
• Неврахування моменту переходу ризиків. Інкотермс чітко визначають момент, коли ризики переходять від продавця до покупця. Проте сторони часто не враховують цей момент, що може призвести до суперечок у разі пошкодження чи втрати товару. Наприклад, за терміном FOB ризики переходять після завантаження товару на борт судна, але покупець може вважати, що продавець відповідає за товар до його прибуття в порт призначення.

Практичні рекомендації для уникнення юридичних проблем

Для ефективного використання Інкотермс 2020 і мінімізації юридичних ризиків рекомендується дотримуватися таких практик:

• Ретельна перевірка контрактів

Перед підписанням контракту залучіть юриста, який спеціалізується на міжнародній торгівлі, для аналізу умов поставки. Переконайтеся, що термін Інкотермс чітко визначений, із зазначенням конкретного місця (наприклад, “FCA, склад продавця, Київ, Україна”). Це допоможе уникнути двозначностей.

• Навчання персоналу

Проведіть навчання для працівників, які займаються укладанням контрактів, логістикою чи митним оформленням. Команда має розуміти значення кожного терміну Інкотермс, а також їхній вплив на розподіл витрат і ризиків. Наприклад, важливо знати, що термін DDP покладає на продавця максимальну відповідальність, включно з митними процедурами в країні покупця.

• Узгодження з партнерами

Переконайтеся, що всі сторони, включно з перевізником, покупцем і страховими компаніями, мають однакове розуміння обраного терміну. Наприклад, за терміном CIP продавець зобов’язаний забезпечити мінімальне страхове покриття, але покупець може вимагати додаткового страхування, що має бути прописано в контракті.

• Моніторинг змін і оновлень

Хоча Інкотермс 2020 є актуальними, Міжнародна торговельна палата періодично переглядає правила. Стежте за новинами ICC, щоб бути готовими до можливих оновлень. Наприклад, у 2020 році термін DPU замінив DAT, що викликало потребу в адаптації контрактів.

Висновки

Інкотермс 2020 є незамінним інструментом для структурування міжнародних торговельних угод, який допомагає чітко розподілити обов’язки, витрати та ризики між продавцем і покупцем. Однак їх ефективне використання вимагає глибокого розуміння юридичних нюансів і ретельного підходу до укладання контрактів. Уникнення типових помилок, таких як нечітке формулювання умов чи неправильний вибір терміну, можливе завдяки залученню кваліфікованих юристів, навчанню персоналу, узгодженню умов із партнерами та моніторингу змін у правилах.

Дотримання цих рекомендацій дозволить бізнесу мінімізувати юридичні ризики, оптимізувати логістичні процеси та забезпечити успішне виконання міжнародних торговельних операцій.

Автор: Марина Покотило, партнерка F&P

В умовах посткризової економіки та глобальної конкуренції за таланти український бізнес шукає нові способи мотивації працівників. Один із таких інструментів — Employee Stock Ownership Plan (ESOP), модель, що дозволяє співробітникам ставати співвласниками компанії. Ця практика, поширена в США, Ізраїлі та Естонії, лише починає розвиватися в Україні. За даними National Center for Employee Ownership (NCEO), у США понад 14 мільйонів працівників беруть участь у ESOP. В Україні ми робимо перші кроки до нової культури корпоративного володіння. Ця стаття розкриває правові, податкові та практичні аспекти впровадження ESOP і пропонує чіткий план дій для компаній.

Правові умови: що доступно вже сьогодні?

Українське законодавство ще не має окремої регуляції для ESOP, але правовий режим “Дія.City” відкриває можливості для надання опціонів на частку компанії працівникам і підрядникам. Це особливо актуально для ІТ-компаній, стартапів і продуктових команд, які прагнуть мотивувати працівників через співвласність. Компанії поза Дія.City можуть використовувати прямі корпоративні права або опціони через іноземні юрисдикції, але це ускладнює процес через потребу в нотаріальному оформленні.

Податкові особливості

Податковий облік є ключовим викликом для компаній, які впроваджують ESOP. Податок нараховується на момент реалізації права, коли працівник отримує вигоду — акції чи грошову компенсацію. Для уникнення помилок компанії мають чітко фіксувати ці операції та залучати кваліфікованих бухгалтерів.

Практичні кроки для впровадження ESOP

Для запуску ESOP компанії потрібно оцінити, чи відповідає ця модель бізнес-цілям: залучення талантів, утримання ключових працівників чи підвищення їхньої мотивації. Важливо переконатися, що корпоративна культура сприяє ідеї співвласності, а компанія фінансово готова до передачі часток або викупу опціонів у майбутньому. Наступний крок — вибір моделі: пряме володіння (передача акцій чи часток, що потребує нотаріального оформлення), опціони (право викупити частку в майбутньому, популярне серед стартапів) або використання іноземної юрисдикції через материнську компанію.

Далі необхідно розробити структуру програми. Графік поступового набуття прав (vesting) мотивує довгострокову лояльність, наприклад, права надаються протягом чотирьох років із першим роком як “cliff”. Умови викупу визначають, що відбуватиметься при звільненні, IPO чи продажу компанії, наприклад, чи зможе працівник продати акції назад компанії. Опціонний договір має чітко фіксувати умови, строки, податкові наслідки та сценарії припинення трудових відносин. Для цього варто залучити юристів із досвідом у Дія.City або корпоративному праві.

ESOP не повинен порушувати Кодекс законів про працю України чи сприйматися як заміна зарплати. Прозора комунікація з командою є критично важливою: працівники мають розуміти, які права вони отримують, які ризики та вигоди пов’язані з опціонами. Семінари чи консультації допоможуть пояснити, як працює співвласність і як опціони конвертуються в акції чи гроші. Для ключових працівників можна запропонувати більші частки чи гнучкі умови. Почати варто з пілотної програми, наприклад, надати опціони топ-менеджерам або ключовим розробникам, щоб протестувати модель і адаптувати її до потреб компанії.

Переваги та виклики ESOP

ESOP підвищує лояльність і продуктивність працівників, що підтверджується даними NCEO: компанії з ESOP у США мають на 25% вищу продуктивність. Опціони допомагають залучати таланти в умовах конкуренції з міжнародними гравцями та дозволяють стартапам економити на зарплатах, пропонуючи потенційний прибуток у майбутньому. Водночас відсутність чіткої регуляції поза Дія.City ускладнює процес, неправильний податковий облік може призвести до проблем, а працівники можуть не розуміти цінності опціонів без належного роз’яснення.

Майбутнє ESOP в Україні

Попит на ESOP зростає, особливо в технологічному секторі. У Дія.City зареєстровано понад 700 резидентів, і їхня кількість збільшується.

У 2025–2026 роках очікується, що більше компаній декларуватимуть програми опціонів. Цьому сприяють активізація технологічного бізнесу, повернення українських фахівців із-за кордону, які звикли до подібних моделей, та адаптація до європейських стандартів управління, де співвласність є нормою.

Висновки

ESOP — це не лише інструмент мотивації, а й спосіб поєднати інтереси компанії та її команди. В українських реаліях, де законодавство ще розвивається, ESOP пропонує унікальну можливість вийти на новий рівень корпоративної культури. Чітка юридична база, прозора комунікація та готовність інвестувати в людей — ключові складові успіху. Починаючи з пілотних проєктів і використовуючи можливості Дія.City, українські компанії можуть закласти фундамент для ефективної моделі співвласності, яка стане стандартом у найближчі роки.

Автор: Анастасія Головатюк, юристка F&P

У сучасних умовах ведення бізнесу витрати на PR, маркетинг і консалтинг є невід’ємною частиною стратегії розвитку компаній. Однак, з податкової точки зору, ці витрати часто піддаються ретельному аналізу з боку контролюючих органів. Важливо не лише здійснити ці витрати, але й належним чином підтвердити їх реальність та зв’язок з господарською діяльністю підприємства.

1. Законодавче підґрунтя

Згідно з Податковим кодексом України, витрати на маркетинг, рекламу та консалтинг можуть бути враховані при визначенні об’єкта оподаткування, за умови їх документального підтвердження та зв’язку з господарською діяльністю платника податків.

За правилами пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Пунктом 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Підпунктом 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що маркетингові послуги (маркетинг) – послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).
Для здійснення маркетингової діяльності підприємство повинно проводити комплексні дослідження ринку здійснювати аналіз ринку, сегментувати ринок, позиціонувати товар, розробляти маркетинг-мікс (маркетинговий комплекс) тощо.
Головною умовою для врахування у складі податкових витрат на проведення маркетингових послуг є їх документальне підтвердження та зв`язок таких витрат з господарською діяльністю платника податку.

2. Документальне підтвердження послуг

Для підтвердження реальності наданих послуг необхідно мати належним чином оформлені первинні документи, які містять усі обов’язкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». До таких документів належать:
• Акти приймання-передачі послуг з детальним описом наданих послуг, місцем і датою їх надання, результатами та зв’язком з господарською діяльністю.
• Звіти про виконані роботи, які можуть включати аналіз ринку, оцінку конкуренції, тенденції розвитку ринку, прогнозні плани продажу, фінансові плани та інші аналітичні матеріали.
• Інші документи, такі як медіаплани, звіти про рекламні кампанії, фото- та відеозвіти про заходи, документи щодо витрат, листування з контрагентами тощо.

Важливо також мати додаткові підтверджуючі документи та інформацію щодо використання таких послуг, наприклад, відгуки клієнтів, аналіз ефективності маркетингових заходів, документи, що підтверджують використання маркетингових матеріалів у бізнес-процесах та обґрунтування їх економічної доцільності.

3. Обґрунтування ділової мети

Контролюючі органи звертають увагу на наявність ділової мети при здійсненні витрат на маркетингові та консалтингові послуги. Це означає, що підприємство повинно мати обґрунтування економічної доцільності таких витрат, наприклад, у вигляді наказу керівника на проведення маркетингового заходу з визначенням його мети, цілі та очікуваної вигоди для підприємства.

Також рекомендується мати маркетингову політику — внутрішній документ підприємства, який описує підхід до проведення маркетингових заходів, облік таких операцій, їх ціль, господарську необхідність тощо. Такий документ може стати вагомим аргументом для податкових органів у разі виникнення запитань щодо доцільності або реальності проведення маркетингових заходів.

4. Судова практика

Судова практика підтверджує важливість належного документального оформлення маркетингових послуг. У постанові Касаційного адміністративного суду від 18.10.2023 року у справі №814/1412/17 зазначено, що головною умовою для врахування у складі податкових витрат на проведення маркетингових послуг є їх документальне підтвердження та зв’язок таких витрат з господарською діяльністю платника податку.

Суд також підкреслив, що підтвердженням зв’язку витрат на маркетингові послуги з господарською діяльністю можуть бути накази по підприємству на необхідність проведення таких маркетингових досліджень, договори на проведення маркетингових досліджень із зазначенням виду досліджень та мети їх проведення, а також акти приймання-передачі послуг або інші документи, що підтверджують фактичне надання таких послуг.

5. Рекомендації для бізнесу

Щоб уникнути податкових ризиків, підприємствам рекомендується:
• Забезпечити наявність усіх необхідних первинних документів з обов’язковими реквізитами.

• Підготувати додаткові документи, що підтверджують економічну доцільність витрат.
• Розробити та впровадити маркетингову політику підприємства.
• Забезпечити зв’язок витрат на маркетингові та консалтингові послуги з господарською діяльністю підприємства.
• Консультуватися з фахівцями для аналізу податкових ризиків та отримання рекомендацій щодо їх мінімізації.

У сучасних умовах ведення бізнесу важливо не лише здійснювати витрати на PR, маркетинг і консалтинг, але й належним чином підтверджувати їх реальність та зв’язок з господарською діяльністю. Це дозволить уникнути податкових ризиків та забезпечити стабільний розвиток підприємства.