Злиття та поглинання: як знайти можливості в умовах нестабільності 

Автор: Альона Євтушенко, юристка F&P

Попри війну, зростання інфляції та макроекономічну невизначеність, українські компанії демонструють гнучкість та  адаптуються до складних реалій. Інвестори звертають увагу на перспективні сектори, а компанії, які вміють правильно використовувати M&A-інструменти, отримують конкурентні переваги. Як нестабільність впливає на цей ринок та які стратегії можуть забезпечити успішні угоди?

Українські тренди M&A

Світовий ринок M&A зазнав значних змін через зростання інфляції, підвищення відсоткових ставок та економічну невизначеність. У 2023 році активність на ринку M&A на глобальному рівні різко знизилася, досягнувши одного з найнижчих рівнів за останні 10 років за вартістю угод. Однак у контексті можна сказати: попри війну, ринок M&A демонструє стійкість. Обсяг анонсованих та завершених угод M&A за підсумками 2024 року становив $1,2 млрд.

Цікаво, що загальна вартість десяти найбільших угод склала $743 млн. Ключовими секторами, що приваблювали інвесторів, стали IT, агробізнес, енергетика та приватизація. Особливо варто відзначити активність українських компаній, які не лише залучали іноземні інвестиції, але й здійснювали власні придбання за кордоном.

У 2025 році очікується продовження тенденції до зростання ринку M&A. Тож попри складнощі, у поточному році M&A в Україні функціонуватиме.

Чи відновиться ринок M&A повністю?

Очевидно, що перспективи залежать в першу чергу від досягнення миру. Можливо, це сприятиме відновленню довіри інвесторів, макроекономічній стабілізації, покращенню економічних умов, збільшенню зовнішнього фінансування та відновленню критичної інфраструктури. Хоча для максимального використання цих можливостей українським компаніям необхідно і далі підвищувати свою інвестиційну готовність та адаптуватись до міжнародних стандартів.

Можна спрогнозувати подорожчання українських активів після завершення війни завдяки зниженню ризиків, потенційному припливу капіталу та відновленню бізнес-активності. Найпривабливішими галузями для інвесторів стануть традиційні для нашого ринку IT та агробізнес, а також оборонно-промисловий комплекс. Також можливі інвестиції у сфери післявоєнного відновлення: це енергетика та об’єкти інфраструктури. Однак реалізація цього потенціалу залежить від глибини та тривалості стабілізації, державних реформ для покращення інвестиційного клімату та глобальних економічних умов.

Серед факторів, які впливатимуть на здатність залучати інвестиції:

  • Стабільне зовнішнє фінансування. Зараз воно покриває 40% українського бюджету і є критично важливим для виживання економіки (та й країни загалом).
  • Економічні умови: наявність достатньої кількості робочої сили, ризик подальшого знецінення національної валюти.
  • Стан енергосистеми, який залежить від здатності захистити ключові об’єкти від російських атак та наявності у бізнесу ресурсів для впровадження альтернативних шляхів генерації.
  • Робота ОПК України. Він займає 26,3% прогнозованого ВВП. В України значний потенціал у цьому напрямку, тому є сенс у пошуку та залученні іноземних партнерів.
  • Страхування воєнних ризиків. Мова йде, зокрема, про програми FortuneGuard з покриттям $50 млн на об’єкт та URGF з покриттям $11 млн. 

Що «гальмує» M&A угоди в Україні?

Не можна забувати про виклики: у 80% компаній в Україні відсутні інвестиційні проєкти, розроблені за міжнародними стандартами. Це значно звужує можливості для залучення капіталу.

Тобто компанії не готові до інвестицій через недостатнє розуміння процесів M&A, ризиків і юридичних аспектів таких угод. Орієнтація на внутрішні операції без врахування можливостей злиття та поглинання обмежує перспективи масштабування та виходу на нові ринки.

Щоб не втратити конкурентні переваги та не залишитися осторонь від глобальних економічних процесів, бізнесу варто змінювати підхід. Залучаючи експертну допомогу, компанії зможуть ефективно підготуватись до залучення капіталу та використати можливості M&A для зростання й стійкості у важких умовах.

Однак успішне проведення M&A-угод вимагає не лише глибокого розуміння ринкових тенденцій, а й належного юридичного та фінансового супроводу. Особливого значення набуває процедура Due Diligence. Вона дозволяє виявити ризики, пов’язані з угодами, та забезпечити їхню відповідність міжнародним стандартам.

Що відбувається з  due diligence в умовах високих ризиків?

В Україні due diligence включає перевірку власності активів, судових ризиків, санкційних обмежень та відповідності законодавству. Однак 24 травня 2024 року Рада Європейського Союзу офіційно прийняла Директиву Corporate Sustainability Due Diligence (Про належну обачність щодо корпоративної сталості). Вона зобов’язує великі компанії, що працюють в ЄС, відповідати за вплив своєї діяльності на права людини та довкілля.

Директива спрямована на те, щоб великий бізнес взяв на себе відповідальність за перехід до екологічно чистої економіки та соціальної справедливості. Компанії з понад 1000 співробітників та оборотом від 450 млн євро повинні будуть запровадити систему оцінки ризиків для виявлення та усунення негативного впливу на права людини та довкілля. У разі порушень передбачені санкції та обов’язок відшкодувати завдану шкоду.

Українські компанії, які мають торгівельні відносини з ЄС, повинні враховувати вимоги цієї директиви. Вона стосується не тільки діяльності компаній, а і їх дочірніх підприємств та ділових партнерів по всьому ланцюжку діяльності.

Варто зауважити, що у нестабільні часи проведення ретельного due diligence стає критично важливим. Для мінімізації ризиків у міжнародних M&A-угодах в Україні потрібні:

  • Оцінка можливих обмежень та розробка стратегій їх обходу.
  • Використання страхових інструментів для захисту інтересів сторін.
  • Дотримання вимог антимонопольного законодавства України та інших юрисдикцій.

Попри нестабільність, ринок M&A в Україні продовжує функціонувати та відкриває нові можливості для бізнесу. Компанії, які зможуть швидко адаптуватися до нових реалій, врахувати міжнародні вимоги та забезпечити належний рівень підготовки угод, отримають значні переваги.

Posted in Без категорії

Міжнародний арбітраж: як забезпечити стратегічний захист бізнесу за кордоном

Автор: Олександр Федоришин, керуючий партнер F&P

Вихід на міжнародний ринок відкриває безліч можливостей для бізнесу, проте водночас несе нові і достатньо складні юридичні ризики. Конфлікти з іноземними контрагентами, інвесторами або державними органами несуть за собою фінансові та репутаційні наслідки. Саме тому міжнародний арбітраж — це ключовий елемент стратегічного захисту бізнесу за кордоном. Він пропонує гнучкий, конфіденційний та ефективний механізм врегулювання. Як це працює, розповімо у статті.

Міжнародний арбітраж: визначення та ключове значення

Міжнародний арбітраж — це позасудовий процес врегулювання спорів, що виникають у сфері міжнародних комерційних відносин. В основі — добровільна угода сторін (арбітражна угода) про передачу існуючого або майбутнього спору на розгляд незалежного арбітражного трибуналу. Його рішення обов’язкове для виконання.

Чому міжнародний арбітраж критично важливий для бізнесу за кордоном?

На відміну від національних судів, які можуть працювати під впливом місцевих політичних чи економічних інтересів, міжнародний арбітраж забезпечує нейтральну платформу для вирішення спорів. Сторони мають право обирати арбітрів з різних країн, що володіють необхідною експертизою та не мають конфлікту інтересів.

Арбітражний процес, як правило, конфіденційний. Сторони можуть самостійно формувати правила: обирати місце арбітражу, мову провадження та застосовне право. Тобто, є можливість адаптувати процес до специфіки конкретного спору.

Ще один важливий нюанс: завдяки Нью-Йоркській конвенції 1958 року «Про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень», вердикти, винесені в одній країні, можуть бути виконані в більшості інших країн світу.

Провідні міжнародні арбітражні інституції:

  • Міжнародний арбітражний суд ICC (Париж). Одна з найавторитетніших та найстаріших інституцій, відома якісними правилами та досвідченими арбітрами. Часто використовується для складних міжнародних комерційних спорів.
  • Лондонський міжнародний арбітражний суд (LCIA). Відзначається ефективністю та гнучкістю процедур. Особливо популярний у спорах, пов’язаних з англійським правом та фінансовими транзакціями.
  • Арбітражний інститут Стокгольмської торгової палати (SCC). Має особливу експертизу у спорах з країнами Східної Європи та росією, відомий своєю неупередженістю та професіоналізмом.
  • Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів (ICSID). Спеціалізована інституція, що входить до групи Світового банку. Займається вирішенням спорів між державами та іноземними інвесторами на основі міжнародних інвестиційних договорів.

Коли арбітраж — безальтернативний вибір?

Вибір арбітражу — це стратегічне рішення, яке варто  приймати на етапі укладання міжнародних контрактів. Розглянемо ситуації, в яких це особливо доцільно.

Міжнародні комерційні контракти

Угоди купівлі-продажу, надання послуг, ліцензійні угоди, спільні підприємства та інші види міжнародних комерційних контрактів практично завжди повинні містити арбітражні застереження для мінімізації ризиків у разі виникнення спорів.

Інвестиційні спори

Для захисту іноземних інвестицій у країнах з нестабільним законодавством або високим рівнем корупції потрібен арбітраж: зокрема, інвестиційний (через ICSID або на основі двосторонніх інвестиційних договорів).

Спори з державними органами

Якщо бізнес стикається з діями державних органів, які порушують його права, арбітраж забезпечить більш незалежний та об’єктивний розгляд справи.

Транскордонні спори, складні для національних судів

Коли спір зачіпає правові системи кількох країн, арбітраж дозволяє обрати єдине процесуальне право та місце розгляду.

Контракти з унікальними вимогами до експертизи

У галузях, де потрібні спеціальні технічні або галузеві знання, арбітраж дозволяє призначити арбітрів, які володіють відповідною експертизою.

Виконання арбітражних рішень: можливі виклики

Хоча Нью-Йоркська конвенція значно полегшила виконання міжнародних арбітражних рішень, труднощі на цьому не скінчились. Зокрема, держави можуть відмовити у виконанні арбітражного рішення, якщо воно суперечить їхньому публічному порядку або основним принципам національного законодавства.

Навіть за наявності арбітражного рішення, його виконання ускладниться, якщо боржник не має достатньо активів, або якщо ці активи приховані чи виведені в інші юрисдикції.

Процес визнання та виконання арбітражного рішення в національних судах може бути тривалим та супроводжуватись різними юридичними формальностями. Ну а в деяких випадках політичні фактори впливають на рішення національних судів щодо виконання арбітражних рішень.

Чи можна мінімізувати ці ризики? Так, але для цього ще на етапі укладання контракту варто детально аналізувати потенційні юрисдикції виконання та передбачати стратегії захисту активів.

Ефективні стратегії захисту бізнесу за допомогою міжнародного арбітражу

Щоб міжнародний арбітраж став дійсно ефективним інструментом захисту вашого бізнесу, необхідно дотримуватись певних стратегій. Поговоримо про них детальніше.

Арбітражна угода повинна бути чіткою, недвозначною та охоплювати всі ключові аспекти:

  • Місце арбітражу (seat of arbitration). Це значно впливає на процесуальне право, яке буде застосовуватись, а також на можливість оскарження та виконання арбітражного рішення.
  • Регулююче право (governing law). Це критично важливо для прогнозування результату.
  • Арбітражна інституція. Вона визначає правила процедури та рівень адміністрування процесу.
  • Кількість арбітрів. Зазвичай обирають одного або трьох.
  • Мова арбітражного процесу. Це допомагає уникнути непорозумінь.

Перед укладанням міжнародного контракту необхідно провести ретельний юридичний аналіз потенційних ризиків та обрати найбільш сприятливу арбітражну установу та місце арбітражу з урахуванням особливостей контракту та контрагента.

Також до початку співпраці варто оцінити фінансову спроможність контрагента та наявність у нього активів у юрисдикціях, де арбітражне рішення можна ефективно виконати.

Якщо ваш бізнес здійснює інвестиції за кордоном, необхідно вивчити наявність двосторонніх або багатосторонніх інвестиційних договорів. Вони можуть надавати додаткові механізми захисту через інвестиційний арбітраж: наприклад, у рамках ICSID.

Ну а включення до контракту положень про обов’язкові попередні етапи врегулювання спорів (це можуть бути переговори або медіація) інколи допомагає уникнути арбітражу та знайти взаємоприйнятне рішення на ранній стадії.

У певних ситуаціях доцільно вжити забезпечувальних заходів (interim measures) через арбітражний трибунал або національні суди для збереження активів або запобігання діям, які можуть завдати шкоди.

Ключем до успішного підписання міжнародних контрактів та арбітражного процесу залишається кваліфікована юридична підтримка. Досвідчені фахівці допоможуть розробити ефективну стратегію, підготувати необхідні документи та представлять інтереси компанії в арбітражному трибуналі.

Міжнародний арбітраж — стратегічна перевага бізнесу

Дійсно, міжнародний арбітраж — це ефективний інструмент для захисту прав та інтересів бізнесу. Враховуючи потенційні ризики та складнощі, бізнесу варто заздалегідь передбачати юридичні механізми для захисту своїх інвестицій та комерційних інтересів за кордоном.

Якщо ваша компанія потребує експертної консультації з питань міжнародного арбітражу та розробки ефективної стратегії захисту бізнесу за кордоном, звертайтесь до наших кваліфікованих юристів. Ми готові надати вам всебічну підтримку на кожному етапі: від укладання міжнародних контрактів до представництва ваших інтересів в арбітражному процесі.

Posted in Без категорії

Конфіскація за законом: як працює механізм визнання активів необгрунтованими та стягнення їх в дохід держави

Автор: Вікторія Старик, юристка F&P

Законом України №263-ІХ від 21.10.2019 року запроваджено процедуру цивільної конфіскації, тобто визнання активів необґрунтованими та їхнє вилучення, якщо держслужбовець не доведе законності набуття такого майна.

Активи – це  грошові кошти (у тому числі готівкові кошти, кошти, що перебувають на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах), інше майно, майнові права, нематеріальні активи, у тому числі криптовалюти, обсяг зменшення фінансових зобов’язань, а також роботи чи послуги, надані особі, уповноваженій на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування.

Якщо суд встановить, що активи або кошти на їх придбання були набуті не за законні доходи, то такі активи визнаватимуться як необгрунтовані.

Необґрунтованими можуть вважатись активи, набуті особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи становить від 1 003 500 грн до 9 841 000 грн.

Якщо сума перевищує вказаний поріг, то замість цивільної конфіскації передбачена кримінальна відповідальність за статтею 368-5 Кримінального кодексу України “Незаконне збагачення”. Крім того, необґрунтованими можуть визнаватися лише активи, набуті після 28 листопада 2019 року, тобто після дати набрання чинності законом про цивільну конфіскацію.

Виявляти необґрунтовані активи уповноважені НАБУ, САП, в окремих випадках ДБР та ОГП. Ці органи уповноважені збирати інформацію шляхом направлення письмових вимог без рішення суду щодо розкриття банківської таємниці щодо статків особи у банку.

Якщо НАЗК встановить, що державний службовець набув необґрунтовані активи і є підстави для цивільної конфіскації, то Національне агентство має право порушувати питання у САП або ОГП щодо звернення до суду з позовом про цивільну конфіскацію. У разі виявлення за результатами повної перевірки декларації ознак необґрунтованості активів НАЗК дає суб’єкту декларування можливість протягом 10 робочих днів надати письмове пояснення з доказами. Якщо ж суб’єкт декларування в зазначений строк письмових пояснень і доказів не надасть або ж надасть їх не в повному обсязі, НАЗК інформує про це НАБУ та САП.

Судова практика щодо визнання активів необгрунтованими і стагнення їх в дохід дежрави ще знаходиться на стадії формування, проте ВАКС вже виділив обставини, на які необхідно звертати увагу при розгляді такого типу справ (Рішення ВАКС від 13.07.2022 у справі №991/366/22):

  • чи має відповідач (особа, яка набула необгрунтовані активи на думку позивача) статус уповноваженої особи на виконання функцій держави або місцевого самоврядування станом на день набуття цих активів;
  • чи поширюються на активи, що стали предметом спору, положення Закону України №263-ІХ від 21.10.2019 року;
  • чи існує зв’язок активами та відповідачем;
  • чи відбулося набуття особою активів одним із способів, вказаних у п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України (набуття у власність, набуття у власність, злійснене іншою особою, за дорученням відповідача, вчинення щодо таких активів дій, тотожних за змістом здійсненню права розпорядження ними).

У разі відкриття провадження щодо визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави, вкрай важливо своєчасно звернутися за кваліфікованою правничою допомогою. Такі справи зазвичай є складними та потребують ретельного аналізу доказів і правильного тлумачення законодавчих норм.

Команда FEDORYSHYN & PARTNERS готова надати належну правничу допомогу, щоб зменшити ризик втрати вашого майна. Пам’ятайте, своєчасна консультація з фахівцем є запорукою ефективного захисту ваших прав.

 

Posted in Без категорії

Інвестування у предмети мистецтва: правові аспекти та ризики

Автор: Олена Андрійко, адвокатка F&P

Інвестування в мистецтво та антикваріат є не лише вигідним фінансовим інструментом, а й сферою, що регулюється спеціальним законодавством. Операції з такими об’єктами вимагають правової експертизи, оскільки вони можуть мати статус культурної цінності, підлягати митним обмеженням, а також бути предметом авторського та спадкового права.

 Інвестування в артоб’єкти (картини, скульптури, іконопис) не є класичною формою інвестування. Фактично купуються такі об’єкти для їх подальшого продажу, надання в оренду, з метою отримання прибутку. На формування вартості об’єктів впливає безліч факторів, таких як: автор; репутація автора; «вік» об’єкту; матеріали з яких створено об’єкт тощо. Важливим аспектом для формування вартості об’єкту є нематеріальні активи, а інтелектуальна власність, що виникає як результат творчого процесу.

Важливу роль в інвестуванні у предмети мистецтва відіграє авторське право. Зокрема, за автором оригінального твору, навіть після його відчуження, залишаються особисті немайнові права на твір, такі як:

  • право вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора в оригіналі і копіях твору і за будь-якого використання твору, якщо це практично можливо;
  • право забороняти під час будь-якого використання твору згадування свого імені, якщо автор твору бажає залишитися анонімом;
  • право обирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора в оригіналі і копіях твору і за будь-якого використання твору;
  • право вимагати збереження цілісності твору, протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, у тому числі супроводження твору ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментарями тощо без згоди автора;
  • право надати назву твору або залишити його без назви;
  • право присвятити твір особі (особам), події або даті.

Особисті немайнові права належать лише автору та не можуть бути передані (відчужені) іншим особам і не переходять у спадщину.

Автором може бути передано (відчужено) іншій особі майнові права на підставі закону чи правочину повністю (на всі способи використання твору на території всіх держав світу) або частково (на окремі способи використання твору на території всіх держав світу або на окремі способи використання твору на території окремих держав світу, або на всі способи використання твору на території окремих держав світу). Особа, до якої перейшли майнові права на твір у повному складі або частково, є суб’єктом авторського права у межах набутих прав.

Якщо примірники твору законним чином введено у цивільний оборот шляхом їх першого продажу в Україні, допускається подальше відчуження цих примірників без згоди суб’єкта авторського права і без сплати винагороди (вичерпання прав), крім оригіналів творів мистецтва, подальше відчуження яких здійснюється із сплатою винагороди за право слідування.

Залежно від ціни наступного продажу без урахування податків розмір справедливої винагороди (права слідування) становить:

  • 6 відсотків – для ціни продажу, еквівалентної від 50 євро до 3000 євро включно;
  • 5 відсотків – для ціни продажу, еквівалентної від 3000,01 євро до 50 000 євро включно;
  • 3 відсотки – для діапазону ціни продажу, еквівалентної від 50 000,01 євро до 200 000 євро;
  • 1 відсоток – для діапазону ціни продажу, еквівалентної від  200 000,01 євро до 350 000 євро;
  • 0,5 відсотка – для діапазону ціни продажу, еквівалентної від 350 000,01 євро до 500 000 євро;
  • 0,25 відсотка – для ціни продажу вище еквівалентної 500 000 євро.

Таким чином, придбання артоб’єкту потребує проведення юридичної експертизи у питаннях авторства твору та необхідності здійснення додаткових виплат автору (його спадкоємцям) під час перепродажу твору, що, безперечно, може вплинути на його інвестиційну привабливість.

На окрему увагу в аспекті інвестування у мистецтво заслуговують операції з придбання антикваріатом. Антикварні речі відрізняються від звичайних предметів мистецтва тим, що мають історичну та культурну цінність. Вони можуть бути предметом особливого правового регулювання, включаючи:

  • обмеження на їхній продаж;
  • заборону вивезення за кордон;
  • обов’язкову експертизу автентичності.

Законодавство визначає антикваріат як об’єкти, створені понад 50 років тому, які мають культурну, історичну або мистецьку цінність. Продаж таких об’єктів можливий лише через спеціалізовані установи – аукціони, антикварні магазини або галереї.

Покупець антикваріату має право вимагати у продавця експертний висновок про походження та вартість предмета. Це допоможе уникнути придбання підробки або предмета, на який накладено правові обмеження.

Для фізичних осіб законодавством не передбачено обмежень щодо можливості купівлі картин, скульптур, іконопису, антиквару та прикрас, оскільки, відповідно до положень цивільного кодексу перелічені об’єкти вважаються об’єктами цивільних прав. Однак, у разі, якщо такі об’єкти мають культурну цінність, до них можуть бути застосовані встановлені обмеження щодо ввезення та вивезення.

У свою чергу, для юридичних осіб встановлюється ряд особливостей. Зокрема, для суб’єктів господарювання, що здійснюють господарську діяльність з продажу антиквару встановлюються вимоги, яким мають відповідати такі суб’єкти. Крім того, юридичні особи мають вести облік активів у відповідності до чинного законодавства України.

Таким чином, при інвестуванні в артоб’єкти найголовнішим етапом є перевірка об’єкта та укладення договору з автором, або власником. Саме ці процеси мають найбільший вплив на подальшу реалізацію інвестором прав та зменшення ризиків настання негативних наслідків.

При інвестуванні в антикваріат обов’язково варто вимагати у продавця експерті висновки та дослідження. Висновки допоможуть визначити рівень культурної цінності та відсутності, чи наявності обмежень щодо подальшого розпорядження придбаними активами.

Компанія FEDORYSHYN&PARTNERS здійснює супровід угод, пов’язаних з інвестуванням у артоб’єкти та надає повний спектр послуг у цьому напрямку.

Posted in Без категорії

ESG та корпоративне управління: як пройти шлях до сталого розвитку та відповідальності

Автор: Олександр Федоришин, керуючий партнер F&P

Згідно з дослідженням Центру економічного відновлення, близько 40% українських компаній вже інтегрують ESG у свою діяльність, а понад 60% керівників вважають впровадження ESG важливим для успішного майбутнього бізнесу. Сучасний бізнес більше не може існувати у вакуумі, ігноруючи екологічні, соціальні виклики та питання корпоративного управління. Як українським компаніям підвищити конкурентоспроможність та зберегти актуальність в глобальних економічних умовах? Розповімо більше про концепцію Environmental, Social, Governance та її впровадження в Україні.

ESG: чому це важливо для України?

ESG (Environmental, Social, Governance) — це концепція, що охоплює екологічні, соціальні та управлінські аспекти діяльності компанії. Вона визначає, наскільки бізнес відповідає принципам сталого розвитку та соціальної відповідальності. Ось що передбачають основні складники:

  • Екологічний аспект (E). Включає зменшення впливу на навколишнє середовище, енергоефективність, управління відходами та викидами, захист біорізноманіття. Актуальні виклики для України — це вплив сільського господарства на ґрунти та водні ресурси, а також наслідки забруднення через військові дії.
  • Соціальний аспект (S). Охоплює відносини з працівниками, клієнтами, постачальниками та місцевими громадами, а також питання безпеки праці, прав людини, гендерної рівності та захисту персональних даних. Додатковий виклик — соціальна відповідальність бізнесу для відновлення постраждалих від війни громад, а також підтримка ветеранів і ВПО.
  • Управлінський аспект (G). Стосується корпоративного управління, прозорості, етики та боротьби з корупцією. Незалежна наглядова рада, прозорі процедури прийняття рішень, ефективний внутрішній контроль — це ключові елементи належного управління.

Міжнародні організації, інвестори, донори аналізують потенційних партнерів по ESG-факторам. Очевидно, що це дає їм можливість оцінити прозорість та надійність організацій. Це — фундамент для побудови довіри. Ось чому бізнеси, націлені на перспективне зростання на ринку, мають впровадити концепцію ESG.

Які переваги бізнесу дає ESG?

В стратегічному плані концепція слугує додатковим інструментом залучення інвестицій від міжнародних партнерів. Це — один з ключових напрямків для економічного відновлення України після завершення війни.

Ще один важливий фактор — доступ до європейських ринків. ЄС активно впроваджує ESG-стандарти. Серед відомих ініціатив: Зелений курс та таксономія сталого фінансування. Для збереження конкурентоспроможності необхідно адаптувати бізнес під ці умови.

Зрештою ESG-практики сприяють підвищенню ефективності бізнесу, зниженню ризиків та покращенню репутації. Компанії, які дбають про довкілля та суспільство, мають перевагу у залученні талановитих працівників та лояльних клієнтів.

Сталий розвиток через ESG: практичні кроки для бізнесу

Щоб ефективно впровадити принципи ESG у бізнес-процеси, необхідно:

  1. Провести аудит екологічного та соціального впливу бізнесу.
  2. Визначити ключові сфери для покращення та розробити ESG-стратегію.
  3. Забезпечити прозорість корпоративного управління та дотримання етичних стандартів.

Радимо залучати юридичну експертизу для досягнення відповідності ESG-вимогам та зменшення правових ризиків.

Сталий розвиток на рівні державної стратегії

Українське законодавство закріплює концепцію сталого розвитку в кількох ключових документах:

Законодавство вже передбачає певні вимоги до звітності великих компаній. Наприклад, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зобов’язує великі підприємства готувати та оприлюднювати звіт про управління. Він має містити як фінансову, так і нефінансову інформацію про бізнес.

Державні компанії також повинні звітувати про свій вплив на навколишнє середовище, соціальні питання та корупційні ризики відповідно до міжнародних стандартів ОЕСР. А з 2025 року в Україні планується впровадження стандартів сталого розвитку, аналогічних до європейських. Тож великі компанії, а згодом і середні, будуть зобов’язані публікувати нефінансові звіти. Вони допоможуть інвесторам і партнерам оцінювати стійкість і відповідальність бізнесу.

Висновки

Впровадження ESG — стратегічна необхідність для сучасного бізнесу. Компанії, які працюють за цими принципами, підвищують власну конкурентоспроможність, а також створюють позитивний вплив на суспільство і покращують навколишнє середовище. Це ситуація, коли необхідність досягти бізнес-цілей водночас допомагає покращити репутацію і світ навколо. Тож варто вже адаптуватися до нових стандартів, зменшувати ризики та будувати сталий бізнес.

Posted in Без категорії

Правові наслідки наявності холодоагентів в імпортованих товарах

Автор: Уляна Лучкевич, юристка F&P

Імпорт товарів, що містять холодоагенти, вимагає суворого дотримання митного та екологічного законодавства. Недотримання цих вимог може призвести до складання протоколів про порушення митних правил, накладення штрафів та затримання вантажів на митниці. У цій статті розглядаються вимоги до ввезення холодоагентів, відповідні норми законодавства, правові наслідки порушень, а також успішний досвід компанії FEDORYSHYN&PARTNERS у закритті справ, пов’язаних із ввезенням товарів із холодоагентами.

Відповідно до Закону України від 12 грудня 2019 року № 376-ІХ «Про регулювання господарської діяльності з озоноруйнівними речовинами та фторованими парниковими газами», фторовані парникові гази – будь-які речовини, зазначені в додатку 2 до цього Закону, які існують самостійно або в суміші, первинні, рекуперовані, регенеровані або оброблені для рециклінгу чи їх ізомери, та мають потенціал глобального потепління вище нуля.

Щорічно Кабінетом Міністрів України затверджується перелік товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню у наступному році, до якого відносяться холодоагенти – фторовані парникові гази, які використовуються для охолодження у ряді обладнання, такого як кондиціонери, холодильники, верстати, тощо.

Таким чином, якщо імпортований товар містить холодоагенти, він підлягає спеціальному контролю, а його ввезення можливе лише за наявності відповідної ліцензії. Ліцензії на ввезення видає Міністерство економіки України на підставі відповідної заявки отримувача товару.

На практиці наш клієнт зіштовхнувся з ситуацією, коли постачальником товару не було повідомлено про наявність у ньому холодоагентів та останні були виявлені митним органом під час здійснення розмитнення товару. На підставі вказаного, митним органом було складено протокол про порушення митних правил за ст. 472 Митного кодексу України та тимчасово вилучено товар, вартістю понад 10 млн. грн.

Відповідно до статті 472 Митного кодексу України, незаявлення відомостей про холодоагенти у митній декларації або їх ввезення без ліцензії може розглядатися як недекларування товарів, що тягне за собою:

  • штраф у розмірі 100% вартості товару з можливістю його конфіскації;
  • затримання вантажу митними органами до з’ясування всіх обставин.

Судова практика показує, що у випадках, коли декларант та імпортер діяли добросовісно, але не були поінформовані про наявність холодоагентів у товарі (наприклад, через помилку виробника), існують юридичні підстави для закриття провадження у справі та повернення товару імпортеру.

Нашим адвокатам вдалося довести відсутність умислу у діях декларанта, зокрема той факт, що декларант діяв добросовісно, керуючись товаросупровідними документами, які не містили інформації про наявність холодоагентів. Ґрунтуючись на власному досвіді захисту у подібних справах, нами було запропоновано модель доведення необізнаності декларанта про наявність холодоагенту, що стало підставою для закриття провадження у справі.

Зокрема, судом було враховано такі аргументи:

  1. відсутність умислу в діях декларанта;
  2. відсутність реального приховування відомостей;
  3. оперативне звернення імпортера за отриманням ліцензії після виявлення факту наявності холодоагентів;
  4. помилка виробника, який не повідомив про наявність холодоагентів у документації.

Звертайтеся до адвокатів FEDORYSHYN&PARTNERS, які мають позитивний досвід у справах щодо ввезення товарів із холодоагентами, для захисту ваших інтересів у митних органах і суді.

FEDORYSHYN&PARTNERS готові надати юридичну допомогу бізнесу в питаннях митного оформлення та оскарження рішень митних органів. Якщо ваша компанія стикнулася з подібною проблемою, ми готові забезпечити ефективний захист.

Posted in Без категорії