Автор: Уляна Лучкевич, юристка F&P
Управління кредиторською заборгованістю є ключовим елементом фінансової стабільності будь-якого підприємства. Для ефективного обліку та мінімізації ризиків важливо розуміти критерії визнання заборгованості безнадійною.
До фахівців компанії FEDORYSHYN&PARTNERS звернувся клієнт з проханням надати правову оцінку можливості віднесення отриманого від контрагента авансу до безнадійної кредиторської заборгованості, враховуючи, що з моменту отримання коштів минуло понад 3 роки, а будь-який зв’язок з контрагентом втрачений.
Відповідно до п. 5 П(С)БО 11 «Зобов`язання» зобов’язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов’язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
Таким чином, у разі настання на дату балансу обставин, які свідчать, що раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, відповідні суми повинні бути відображені у складі доходу за відповідний звітний період.
Відтак, ключовим питанням, що виникає у даному випадку, є можливість віднесення отриманого авансового платежу до безнадійної кредиторської заборгованості та, відповідно, віднесення таких коштів до доходу.
Для встановлення того, чи підлягає зобов’язання погашенню, необхідно звернутись до законодавчого тлумачення поняття безнадійна заборгованість, яке міститься у пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України. Зокрема, відповідно до наведеної норми, безнадійною є заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
На перший погляд видається, що отриманий клієнтом аванс може бути віднесений до безнадійної заборгованості, адже з моменту його перерахування минуло понад 3 роки. Проте, такий висновок буде передчасним.
У зв’язку з веденням в Україні карантину, а, в подальшому, воєнного стану, до Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України були внесені пункти 12 та 19, які передбачають зупинення перебігу строку позовної давності.
Таким чином, якщо станом на 12 березня 2020 року (дата запровадження карантину) строк позовної давності по повернення авансового платежу не закінчився, контрагент має право звернутись до суду з метою повернення сплачених коштів, а відтак віднесення таких коштів до безнадійної заборгованості є передчасним.
Варто зазначити, що укладений клієнтом з контрагентом контракт передбачав застосування до його положень законодавства України, яке, як ми вже зазначили, фактично зупинило інститут строків позовної давності на період дії правового режиму воєнного стану.
В той же час, у випадку, якщо укладений з контрагентом контракт передбачає застосування до взаємовідносин іншого матеріального права, за яким строк позовної давності сплив, отримана від контрагента оплата може бути віднесена до безнадійної заборгованості.
Зауважимо, що закінчення строків позовної давності щодо стягнення заборгованості є не єдиною підставою для віднесення заборгованості до безнадійної. У випадку наявності у Вас сумнівів щодо можливості віднесення заборгованості до безнадійної, фахівці компанії FEDORYSHYN&PARTNERS запропонують детальний аналіз взаємовідносин, що виникли з контрагентом, та нададуть детальну дорожню карту щодо Ваших подальших дій.
