Автор: Анастасія Головатюк, юристка F&P
Вступ: Актуальність теми в контексті сучасного митного регулювання
У сучасних умовах глобальної торгівлі імпорт товарів до України є невід’ємною частиною економічної діяльності багатьох суб’єктів господарювання. Однак, поряд з необхідністю правильного оформлення митних декларацій та сплати відповідних платежів, особливу увагу слід приділяти дотриманню норм щодо визначення країни походження товарів. Це обумовлено не лише вимогами Митного кодексу України (далі – МКУ), але й посиленням контролю з боку державних органів у 2025 році. Ігнорування цих вимог може призвести до значних негативних наслідків, включаючи накладення штрафів у розмірі від 50 до 100 відсотків вартості товарів, конфіскацію предметів порушення, а також ініціювання судових спорів чи адміністративних проваджень.
Згідно з даними Державної митної служби України (далі – ДМС), у 2025 році спостерігається тенденція до зростання кількості виявлених порушень, пов’язаних саме з недостовірними відомостями про країну походження. Це зумовлено як геополітичними факторами, так і впровадженням нових законодавчих механізмів контролю. У цій статті ми розглянемо ключові новели законодавства, вимоги до документів, статистику порушень, практичні рекомендації, приклади з практики та висновки, спираючись на чинне нормативно-правове регулювання.
Новели законодавства у сфері митного контролю за країною походження товарів
У 2025 році українське митне законодавство зазнало певних змін, спрямованих на посилення адміністративної відповідальності та уточнення процедур. Зокрема, 25 березня 2025 року Верховна Рада України ухвалила Закон № 4323-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України та інших законів України щодо деяких питань адміністративної відповідальності за порушення митних правил».
Ключовими новелами є розділення підходів до визначення розміру штрафів залежно від характеру порушення та посилення санкцій за використання фіктивних документів чи недостовірних даних про країну походження.
Ці зміни спрямовані на гармонізацію українського законодавства з міжнародними стандартами, зокрема з положеннями Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, та на запобігання ухиленню від сплати митних платежів через маніпуляції з країною походження.
Документи, що підтверджують країну походження товарів: правові вимоги та процедури перевірки
Відповідно до статті 41 МКУ, країна походження товару визначається на основі критеріїв, встановлених міжнародними угодами та національним законодавством. Документами, що підтверджують країну походження, є:
- Сертифікат про походження товару, виданий уповноваженим органом країни-експортера;
- Засвідчена декларація про походження товару;
- Декларація про походження товару, складена виробником або експортером;
- Сертифікат про регіональне найменування походження.
Країна походження заявляється в митній декларації шляхом зазначення її назви та посилання на відповідний документ. У разі поставки товарів партіями у розібраному вигляді, країна походження визначається за останньою партією, якщо інше не передбачено правилами.
Якщо митний орган має сумніви щодо достовірності документів, проводиться перевірка після завершення митного оформлення. Така перевірка може включати звернення до компетентних органів країни-експортера та/або до транзитних митниць.
Статистика порушень та тенденції контролю в 2025 році
Аналіз статистики ДМС свідчить про активізацію контролю за дотриманням митних правил. За січень–лютий 2025 року зафіксовано близько 1 467 випадків порушень на суму 825 млн грн. За перше півріччя (січень–червень) кількість порушень зросла до 4 873 на суму 6 млрд грн. За сім місяців (січень–липень) – 5 682 порушення на 6,8 млрд грн.А за вісім місяців – вже 6 437 порушень на 7,7 млрд грн.
Основні причини порушень включають недостовірні дані про країну походження, використання фіктивних документів, реєстрацію через «липові» фірми, а також помилки в найменуванні, кількості чи вартості товарів. Це часто призводить до ухилення від сплати антидемпінгових чи преференційних мит. Тенденція зростання порушень пов’язана з посиленням постмитного контролю та впровадженням автоматизованих систем перевірки, що дозволяє виявляти ризики в реальному часі.
На практиці відмічаємо, що наразі значно зросла кількість випадків, коли митні органи України підозрюють, що країною походження товарів є Іран чи підсанкційні країни, навіть за відсутності прямих доказів. У таких ситуаціях митниця часто зупиняє товари для відбору зразків та проведення лабораторних досліджень, що може тривати значний час. Паралельно митний орган звертається до митниць транзитних країн та компаній, задіяних у ланцюзі постачання (виробників, перевізників, експедиторів), із запитами щодо походження товару. Якщо в процесі перевірки виникають опосередковані сумніви (наприклад, розбіжності в транзитних документах чи непідтверджені листи від логістичних компаній), митниця складає протокол про порушення митних правил та тимчасово вилучає товар.
Судова практика в таких справах є неоднозначною. З одного боку, суди часто стають на бік імпортерів, зазначаючи про відсутність прямих доказів недостовірності заявленого походження товару, а також про те, що зазначення країни походження (наприклад, Туреччина замість Ірану) не впливає на розмір митних платежів, якщо ставки мита однакові та не застосовуються преференції чи заборони.
З іншого боку, у ряді рішень спостерігається негативна тенденція: суди підтримують позицію митниці, навіть за відсутності беззаперечних доказів зазначення декларантом недостовірної країни походження товару. Це може бути пов’язано з посиленням контролю через геополітичні фактори або припущеннями про можливе ухилення від санкцій. У таких випадках суди спираються на опосередковані дані (наприклад, інформацію з автоматизованих систем чи листування з транзитними компаніями).
Практичні рекомендації для імпортерів: як уникнути ризиків
Для мінімізації ризиків імпортерам рекомендується дотримуватися таких заходів:
- Ретельна перевірка документів: Перед поданням митної декларації забезпечити наявність оригіналів чи засвідчених копій сертифікатів та декларацій. Додатково використовувати упаковку, технічну документацію та товарні накладні для підтвердження походження.
- Дотримання процедур нового законодавства: Враховувати зміни в адміністративній відповідальності та забезпечити відповідність декларацій вимогам статей МКУ.
- Реагування на запити митних органів: У разі отримання запиту на підтвердження походження надати обґрунтовану відповідь з копіями документів у встановлений термін, щоб уникнути блокування товарів.
- Співпраця з надійними постачальниками: Обирати партнерів, чиї документи витримують перевірку, та проводити due diligence щодо їхньої репутації.
- Залучення юридичних консультантів на етапі підготовки імпорту дозволить уникнути типових помилок та оптимізувати процеси.
Висновки: Стратегічне значення дотримання правил для бізнесу
Зміни в митному законодавстві України у 2025 році свідчать про системне посилення контролю за визначенням країни походження товарів. Такі зміни спрямовані на захист національного ринку, запобігання контрабанді та забезпечення справедливої конкуренції. Для імпортерів ключовим є проактивний підхід: уніфікація документів, їхнє ретельне підтвердження та готовність до перевірок. Недотримання може призвести не лише до фінансових втрат (штрафів, конфіскації), але й до репутаційних ризиків та обмежень у подальшій діяльності. Юридична підтримка, включаючи консультації з фахівцями у сфері митного права, є ефективним інструментом для навігації в цих умовах та мінімізації потенційних загроз.
